Ващенко Олександр

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ващенко.

Олекса́ндр Ва́щенко (12 вересня 1909, Київ  — 21 червня 1974, Куритиба, Бразилія) — український письменник (псевдонім А. Височенко), журналіст (псевдонім Михайло Килимний).

Ващенко Олександр
Псевдонім	Михайло Килимний і А. Височенко
Народився	12 вересня 1909(1909-09-12) Київ, Російська імперія
Помер	21 червня 1974(1974-06-21) (64 роки) Куритиба, Бразилія
Країна	Бразилія
Діяльність	журналіст, письменник

Біографія

Народився в робітничій родині. Закінчив семирічку, потім механічно-професійну школу. Заочно навчався в Інституті журналістики. Від 1929 року працював журналістом.

У роки Другої світової війни потрапив у полон, незабаром утік із полону. Побував у Києві, Львові.

Перебував у таборах «Ді-Пі» в Ганновері. 1948 року емігрував до Бразилії. Спочатку поселився в Сан-Пауло, 1953 року переїхав до Куритиби. Там редагував газету націоналістичного напряму «Хлібороб». Майже чверть сторіччя був постійним кореспондентом газети «Свобода».

Олександр Ващенко помер після довгої і важкої недуги на 65-му році життя 21 червня 1974 року о 9-ій годині ранку в одному із шпиталів Куритиби. Його поховали на цвинтарі Аґва Верди в Куритибі, де десять років тому знайшла спочинок його дружина Клавдія.

Творчий доробок

Автор книг (під псевдонімом А. Височенко):

• «СССР без маски» (Буенос-Айрес, 1951; Вінніпег, 1952),
• «На генеральній лінії» (Париж, 1960).

Джерела

• Височенко Олександер // Романенчук Богдан. Азбуковник: Енциклопедія української літератури. — Т. 2. — Філадельфія: Видавництво «Київ», 1973. — С. 127.
• В Бразилії помер св. п. Олександер Ващенко, довголітній кореспондент «Свободи» // Свобода. — 1974. — Число 127. — 9 липня. — С. 1.
• Борушенко О. П. Ващенко Олександр // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — .
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.