Вашингтонський консенсус — тип макроекономічної політики, який наприкінці XX століття був рекомендований керівництвом МВФ і Світового банку до застосування в країнах, що зазнають фінансової та економічної кризи.
Історія
Вашингтонський консенсус був сформульований англійським економістом Джоном Вільямсоном в 1989 році як низка правил економічної політики для країн Латинської Америки. Документ мав на меті позначити відхід цих країн від командної моделі економічного розвитку 1960-1970-х років і прийняття ними принципів економічної політики, спільних для більшості розвинених держав. Йшлося про принципи, які, на думку Вільямсона, відображали загальну позицію адміністрації США, головних міжнародних фінансових організацій — МВФ і Світового банку, а також провідних американських аналітичних центрів. Їх штаб-квартири знаходились у Вашингтоні — звідси і термін «Вашингтонський консенсус».
«Прийшла ера тетчеризму і рейганізму, коли сфера державного втручання в економіку стала скорочуватися, почалася приватизація», — зазначав проф. .
Особливу роль у його долі зіграли бурхливі події у Східній Європі та на пострадянському просторі, що збіглися за часом з публікацією доповіді Вільямсона. Задачі, що виникали в процесі трансформації планових економік у ринкові, реформаторам і їх вашингтонським консультантам здалися співзвучними з тими, які був покликаний вирішувати Вашингтонський консенсус.
У квітні 2011 р Домінік Стросс-Кан, голова МВФ, виступив із заявою, що «Вашингтонський консенсус» «з його спрощеними економічними поглядами й рецептами звалився під час кризи світової економіки і залишився позаду», а причиною кризи 2008-2009 рр. стало саме виконання правил «Вашингтонського консенсусу».
Зміст
«Вашингтонський консенсус» включає набір з 10 рекомендацій:
- Підтримання фіскальної дисципліни (мінімальний дефіцит бюджету);
- Пріоритетність охорони здоров'я, освіти та інфраструктури серед державних витрат;
- Зниження граничних ставок податків;
- Лібералізація фінансових ринків для підтримки реальної ставки по кредитах на невисокому, але все ж позитивному рівні;
- Вільний обмінний курс національної валюти;
- Лібералізація зовнішньої торгівлі (в основному за рахунок зниження ставок імпортних мит);
- Зниження обмежень для прямих іноземних інвестицій;
- Приватизація;
- Дерегулювання економіки;
- Захист прав власності.
У більш широкому сенсі термін «Вашингтонський консенсус» використовується для характеристики ряду заходів (необов'язково з вищевказаного списку), спрямованих на посилення ролі ринкових сил і зниження ролі державного сектора.
Традиційно у Вашингтоні працює багато кваліфікованих економістів, які займаються проблемами реформ. У Вашингтоні розташовані Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міністерство фінансів США, університети, Центр Карнегі, Центр Вудро Вільсона, Інститут Брукінгс. Дослідники і розробники реформ усього світу зустрічаються у Вашингтоні.
Відсутні елементи
Значна кількість економістів і політиків стверджує, що все, що було не так з Вашингтонським консенсусом було пов'язано не стільки з тим, що було включено, як з тим, що упущено. Ця точка зору стверджує, що такі країни, як Бразилія, Чилі, Перу та Уругвай, в основному керуються лівими силами в останні роки. Країни, які досягли макроекономічної стабільності за допомогою фіскальної та грошово-кредитної дисципліни неохоче відмовлялися від матеріальної складової: Лула, останній президент Бразилії (і лідер Трудової партії), заявив, що знищення гіперінфляції було одним з найбільш важливих позитивних внесків останніх років в забезпечення благополуччя бідних країн. Також ці країни практично змінили свою більш відкриту орієнтацію на світову торгівлю та міжнародні інвестиції на користь повернення до політики автаркії, що здійснювалася між 1950 і 1980-х років.
Ці економісти і політики, проте, в переважній більшості згодні, що Вашингтонський консенсус був неповним, і, що країни Латинської Америки та інших регіонів повинні вийти за рамки «першого покоління» макроекономічних і торгових реформ з посиленням уваги до продуктивності — прискорених реформ і прямих програм підтримки бідних. Це включає в себе поліпшення інвестиційного клімату та усунення бюрократичних перепон, зміцнення інститутів (в таких областях, як системи правосуддя), боротьба з бідністю безпосередньо через умовні грошові трансфертні програми, що прийняті Мексикою і Бразилією, поліпшення якості початкової та середньої освіти, підвищення ефективності країн в розробці і запровадженню технологій, і задоволення особливих потреб історично знедолених груп, включаючи корінні народи африканського походження, що проживають по всій Латинській Америці.
Критика
Заходи «Вашингтонського консенсусу» спрямовані на посилення ролі ринку в економіці і зниження ролі держави. Критики вважають, що «Вашингтонський консенсус» виявився не просто неефективним, а навіть згубним для багатьох країн, де ці принципи намагалися застосовувати. Так, наприклад, у Латинській Америці криза тільки посилилася в 90-і роки минулого століття. Аналогічна програма застосовувалася, наприклад, в Росії після розпаду СРСР, але результати виявилися досить спірними. Згідно з дослідженням Брайна Джонсона і Бретта Шефера з 1965 по 1995 роки МВФ рятував за допомогою «Вашингтонського консенсусу» 89 країн.
До 2010 року 48 з них залишалися приблизно в такій же економічній і соціальній ситуації, як і до допомоги МВФ, а в 32-х - ситуація погіршилася. Більш того, Джозеф Стігліц називав консенсус причиною фінансової кризи в Азії. «У кожній країні повинна бути своя економічна політика, заснована на урахуванні особливостей країни; не може бути єдиної, універсальної політики для всіх країн, що реформуються. Раніше, на початку 1990-х, я помилявся, коли говорив, по власному зізнанню, наступне: "Приватизація, приватизація і ще раз приватизація"», - зазначав Стігліц. Багато хто сприймає «Вашингтонський консенсус» як нав'язувану США політику «мінімалістської держави», а самі методи реформ і вимоги МВФ і СБ - важливим інструментом у спробі змінити світову економіку, зробити її більш відкритою.
Див. також
Джерела
- Альтернативный глобализм. Новые мировые движения протеста. — М.: Гилея, 2004. — (Час «Ч». Современная мировая антибуржуазная мысль). . («Вашингтонский консенсус», с. 45—49).
- «Русский журнал» о «Вашингтонском консенсусе»[недоступне посилання з травня 2019]
- Глобализм с человеческим лицом. «Вашингтонский консенсус» не выдержал проверки экономическим кризисом [ 17 липня 2014 у Wayback Machine.] // , «Независимая газета», 6.04.2011
Література
- О. І. Рогач. Вашингтонський консенсус // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vashingtonskij konsensus tip makroekonomichnoyi politiki yakij naprikinci XX stolittya buv rekomendovanij kerivnictvom MVF i Svitovogo banku do zastosuvannya v krayinah sho zaznayut finansovoyi ta ekonomichnoyi krizi Budivlya Svitovogo banku u VashingtoniIstoriyaVashingtonskij konsensus buv sformulovanij anglijskim ekonomistom Dzhonom Vilyamsonom v 1989 roci yak nizka pravil ekonomichnoyi politiki dlya krayin Latinskoyi Ameriki Dokument mav na meti poznachiti vidhid cih krayin vid komandnoyi modeli ekonomichnogo rozvitku 1960 1970 h rokiv i prijnyattya nimi principiv ekonomichnoyi politiki spilnih dlya bilshosti rozvinenih derzhav Jshlosya pro principi yaki na dumku Vilyamsona vidobrazhali zagalnu poziciyu administraciyi SShA golovnih mizhnarodnih finansovih organizacij MVF i Svitovogo banku a takozh providnih amerikanskih analitichnih centriv Yih shtab kvartiri znahodilis u Vashingtoni zvidsi i termin Vashingtonskij konsensus Budivlya Mizhnarodnogo valyutnogo fondu u Vashingtoni Prijshla era tetcherizmu i rejganizmu koli sfera derzhavnogo vtruchannya v ekonomiku stala skorochuvatisya pochalasya privatizaciya zaznachav prof Osoblivu rol u jogo doli zigrali burhlivi podiyi u Shidnij Yevropi ta na postradyanskomu prostori sho zbiglisya za chasom z publikaciyeyu dopovidi Vilyamsona Zadachi sho vinikali v procesi transformaciyi planovih ekonomik u rinkovi reformatoram i yih vashingtonskim konsultantam zdalisya spivzvuchnimi z timi yaki buv poklikanij virishuvati Vashingtonskij konsensus U kvitni 2011 r Dominik Stross Kan golova MVF vistupiv iz zayavoyu sho Vashingtonskij konsensus z jogo sproshenimi ekonomichnimi poglyadami j receptami zvalivsya pid chas krizi svitovoyi ekonomiki i zalishivsya pozadu a prichinoyu krizi 2008 2009 rr stalo same vikonannya pravil Vashingtonskogo konsensusu ZmistBrukingskij institut Vashington Vashingtonskij konsensus vklyuchaye nabir z 10 rekomendacij Pidtrimannya fiskalnoyi disciplini minimalnij deficit byudzhetu Prioritetnist ohoroni zdorov ya osviti ta infrastrukturi sered derzhavnih vitrat Znizhennya granichnih stavok podatkiv Liberalizaciya finansovih rinkiv dlya pidtrimki realnoyi stavki po kreditah na nevisokomu ale vse zh pozitivnomu rivni Vilnij obminnij kurs nacionalnoyi valyuti Liberalizaciya zovnishnoyi torgivli v osnovnomu za rahunok znizhennya stavok importnih mit Znizhennya obmezhen dlya pryamih inozemnih investicij Privatizaciya Deregulyuvannya ekonomiki Zahist prav vlasnosti U bilsh shirokomu sensi termin Vashingtonskij konsensus vikoristovuyetsya dlya harakteristiki ryadu zahodiv neobov yazkovo z vishevkazanogo spisku spryamovanih na posilennya roli rinkovih sil i znizhennya roli derzhavnogo sektora Tradicijno u Vashingtoni pracyuye bagato kvalifikovanih ekonomistiv yaki zajmayutsya problemami reform U Vashingtoni roztashovani Mizhnarodnij valyutnij fond Svitovij bank Ministerstvo finansiv SShA universiteti Centr Karnegi Centr Vudro Vilsona Institut Brukings Doslidniki i rozrobniki reform usogo svitu zustrichayutsya u Vashingtoni Vidsutni elementiZnachna kilkist ekonomistiv i politikiv stverdzhuye sho vse sho bulo ne tak z Vashingtonskim konsensusom bulo pov yazano ne stilki z tim sho bulo vklyucheno yak z tim sho upusheno Cya tochka zoru stverdzhuye sho taki krayini yak Braziliya Chili Peru ta Urugvaj v osnovnomu keruyutsya livimi silami v ostanni roki Krayini yaki dosyagli makroekonomichnoyi stabilnosti za dopomogoyu fiskalnoyi ta groshovo kreditnoyi disciplini neohoche vidmovlyalisya vid materialnoyi skladovoyi Lula ostannij prezident Braziliyi i lider Trudovoyi partiyi zayaviv sho znishennya giperinflyaciyi bulo odnim z najbilsh vazhlivih pozitivnih vneskiv ostannih rokiv v zabezpechennya blagopoluchchya bidnih krayin Takozh ci krayini praktichno zminili svoyu bilsh vidkritu oriyentaciyu na svitovu torgivlyu ta mizhnarodni investiciyi na korist povernennya do politiki avtarkiyi sho zdijsnyuvalasya mizh 1950 i 1980 h rokiv Ci ekonomisti i politiki prote v perevazhnij bilshosti zgodni sho Vashingtonskij konsensus buv nepovnim i sho krayini Latinskoyi Ameriki ta inshih regioniv povinni vijti za ramki pershogo pokolinnya makroekonomichnih i torgovih reform z posilennyam uvagi do produktivnosti priskorenih reform i pryamih program pidtrimki bidnih Ce vklyuchaye v sebe polipshennya investicijnogo klimatu ta usunennya byurokratichnih perepon zmicnennya institutiv v takih oblastyah yak sistemi pravosuddya borotba z bidnistyu bezposeredno cherez umovni groshovi transfertni programi sho prijnyati Meksikoyu i Braziliyeyu polipshennya yakosti pochatkovoyi ta serednoyi osviti pidvishennya efektivnosti krayin v rozrobci i zaprovadzhennyu tehnologij i zadovolennya osoblivih potreb istorichno znedolenih grup vklyuchayuchi korinni narodi afrikanskogo pohodzhennya sho prozhivayut po vsij Latinskij Americi KritikaZahodi Vashingtonskogo konsensusu spryamovani na posilennya roli rinku v ekonomici i znizhennya roli derzhavi Kritiki vvazhayut sho Vashingtonskij konsensus viyavivsya ne prosto neefektivnim a navit zgubnim dlya bagatoh krayin de ci principi namagalisya zastosovuvati Tak napriklad u Latinskij Americi kriza tilki posililasya v 90 i roki minulogo stolittya Analogichna programa zastosovuvalasya napriklad v Rosiyi pislya rozpadu SRSR ale rezultati viyavilisya dosit spirnimi Zgidno z doslidzhennyam Brajna Dzhonsona i Bretta Shefera z 1965 po 1995 roki MVF ryatuvav za dopomogoyu Vashingtonskogo konsensusu 89 krayin Do 2010 roku 48 z nih zalishalisya priblizno v takij zhe ekonomichnij i socialnij situaciyi yak i do dopomogi MVF a v 32 h situaciya pogirshilasya Bilsh togo Dzhozef Stiglic nazivav konsensus prichinoyu finansovoyi krizi v Aziyi U kozhnij krayini povinna buti svoya ekonomichna politika zasnovana na urahuvanni osoblivostej krayini ne mozhe buti yedinoyi universalnoyi politiki dlya vsih krayin sho reformuyutsya Ranishe na pochatku 1990 h ya pomilyavsya koli govoriv po vlasnomu ziznannyu nastupne Privatizaciya privatizaciya i she raz privatizaciya zaznachav Stiglic Bagato hto sprijmaye Vashingtonskij konsensus yak nav yazuvanu SShA politiku minimalistskoyi derzhavi a sami metodi reform i vimogi MVF i SB vazhlivim instrumentom u sprobi zminiti svitovu ekonomiku zrobiti yiyi bilsh vidkritoyu Div takozhDoktrina Rejgana Rejganomika Tetcherizm Chikazki hlopciDzherelaAlternativnyj globalizm Novye mirovye dvizheniya protesta M Gileya 2004 Chas Ch Sovremennaya mirovaya antiburzhuaznaya mysl ISBN 5 87987 031 6 Vashingtonskij konsensus s 45 49 Russkij zhurnal o Vashingtonskom konsensuse nedostupne posilannya z travnya 2019 Globalizm s chelovecheskim licom Vashingtonskij konsensus ne vyderzhal proverki ekonomicheskim krizisom 17 lipnya 2014 u Wayback Machine Nezavisimaya gazeta 6 04 2011LiteraturaO I Rogach Vashingtonskij konsensus Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X