Ваховський Андрій Миколайович

Андрі́й Микола́йович Вахо́вський (30 вересня 1979 — 29 серпня 2014) — сержант резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.

Ваховський Андрій Миколайович
Сержант
Загальна інформація
Народження	30 вересня 1979(1979-09-30) Шарівка
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (34 роки) Червоносільське
Alma Mater	Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Псевдо	«Браво»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ваховський.

Життєвий шлях

Народився 1979 року в селі Шарівка (Валківський район, Харківська область. Закінчив Шарівську ЗОШ, , Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, учитель іноземної мови. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, закінчив школу міліції. Працював у спецпідрозділі судової міліції «Грифон» в Харкові, в київському охоронному агенстві. Проживав в місті Конотоп у дружини, подружжя виховувало доньку.

З початком війни — доброволець, пішов служити за контрактом, старший кулеметник БТР, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Браво». Ніс службу в багатьох гарячих точках Донбасу.

29 серпня 2014-го загинув під час виходу батальйону «Донбас» «зеленим коридором» між селами Многопілля та Червоносільське. Їхав у кузові автомобіля КрАЗ; коли російські десантники відкрили вогонь по колоні, відстрілювався з автомата. Убитий кулеметною чергою. У тому ж КрАЗі загинули «Броня» та «Еней».

3 вересня тіло Андрія привезено разом із тілами 96 інших загиблих привезено до дніпропетровського моргу.

16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невпізнаний захисник України.

Опізнаний за тестами ДНК, перепохований 29 квітня 2015-го в селі Шарівка.

Без Андрія лишились мама, дружина Марина, донька Аліса 2006 р.н., теща.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• наказом т. в. о. командувача Національної гвардії України генерал-лейтенанта О. В. Кривенка сержант резерву Андрій Миколайович Ваховський навічно зарахований до списку особового складу військової частини 3027
• У жовтні 2016 року на фасаді Шарівської ЗОШ I—III ст. було відкрито меморіальну дошку.
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 21
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії
• Іловайський Хрест (посмертно)
• Вулиця Колгоспна у селі Шарівка перейменована на Андрія Ваховського
• Меморіальна дошка Ваховському Андрію встановлена на фасаді Шарівської ЗОШ

Примітки

1. . Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 28 грудня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

• Ваховський Андрій Миколайович [ 3 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Військовий подвиг Андрія Ваховського^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Друга втрата [ 24 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»