Ваулін Петро Кузьмович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ваулін.

Петро́ Кузьми́ч Вау́лін (* 1870 — † 1943) — російський хімік-технолог, художник-кераміст. Дід (по матері) композитора Андрія Петрова.

Петро Кузьмич Ваулін
Пётр Кузьмич Ваулин
Народження	1870(1870) Урал
Смерть	1943(1943)
	Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія, СРСР
Жанр	художник-кераміст
Діяльність	художник
Сайт	Пётр Ваулин — керамист
Ваулін Петро Кузьмович у Вікісховищі

Біографічні відомості

Меморіальна дошка на стіні гончарної слави в Опішні

Петро Ваулін народився 1870 року на Уралі.

У 1890—1904 роках працював у керамічній майстерні Сави Мамонтова в Абрамцево (під Москвою).

1906 року організував художньо-промислові майстерні в Кікеріно під Санкт-Петербургом (нині Волосовський район Ленінградської області).

Від 1918 року — комісар порцелянового заводу імені Михайла Ломоносова, одночасно до 1930 року — технічний директор заводу «Горн» в Кікеріно, неподалік Петрограда.

Від 1930 року був консультантом порцелянового заводу «Пролетарій».

Творчість

Основні роботи:

• декоративне облицювання порталу бібліотеки Інституту експериментальної медицини (1911—1913),
• панно на фасаді доходного будинку Захарових (1912—1913; Санкт-Петербург, Клінський проспект, 17),
• облицювання порталу та куполу Соборної мечеті (1910—1917) та ін.

Автор праць із технології керамічного виробництва.

• порталу бібліотеки Інституту експериментальної медицини
• Соборної мечеті

Література

• Литвинова Ж. П. Искусство вечных красок: Уроки творчества художника-керамиста П. К. Ваулина // Строительство и архитектура Ленинграда. — 1976. — № 8. — С. 38—42.
• Фролов В. А. Особенности творческого почерка художника-керамиста П. К. Ваулина // К истории русского изобразительного искусства XVII—ХХ вв.: Новые материалы, тенденции, концепции. — Санкт-Петербург, 1993. — С. 61—72.

Посилання

• Санкт-Петербург: Енциклопедія^{[недоступне посилання з червня 2019]}(рос.)
• (рос.)
• Камін «Вольга Святославич і Микула Селянинович» (Врубель)