Василь Павлович (писар господарський)

Василь Павлович (нар. на зламі 1420/1430 — пом. до 1496) — писар господарський канцелярії великого князя литовського й руського Казимира Ягеллончика.

Біографія

Походив з руського боярського роду, представники якого осіли на Чернігівщині ще в кінці XIV століття. Син Павла Мишковича. «З молодих літ» служив Казимиру Ягеллончику, від 1448 року — писарем господарським. У записах Литовської метрики він згадується як «Васко Павлович».

Заслуги писаря були відзначені пожалуванням маєтку Деречин Слонімського повіту (не весь, а 10 «служб» Деречинської волості, що з часом склали село Кочин), який дістав завдяки одруженню з вдовою його колишнього власника, — Богдана Васьковича Дромутевича.

«Положив свою голову» на господарській службі. Мав сина Василя, також писаря великокнязівської канцелярії.

Походження і свояцтво

Батько, боярин Павло Мишкович, знаний тим, що осінню 1436 — влітку 1437 одержав від Свидригайла Ольгердовича замість Сновська Сіверського двір Хальч, що непоодаль Гомеля, і в придаток «раба Івана». Вочевидь, він доводився братом Каленику Мишковичу, іншому близькому прибічнику великого князя. Оскільки привілей зберігся лишень у вигляді випису 1661 р. з новогрудських книг ґродських, можна хіба припускати, чи був Сновськ найдавнішою вотчиною Мишковичів, чи короткочасно належав їм як вислуга за період чернігівського княжіння Свидригайла. Межи 1440 та 1443 роками Мишкович втратив обійстя: його віленський воєвода Ян Довгірд надав пану Гарману (Герману) Радивоновичу, однак десь у другій половині XV століття Хальч знов вернувся до членів роду.

Відомі імена синів Павла Мишковича, братів Василя: підключі троцький й віленський Андрій та Богдан, а також Остафій (родоначальник Халецьких) і Григорій, якого пізніша традиція ототожнює із Галактіоном, претендентом на київське митрополитство після смерті Мисаїла Пструча.

Починаючи з Антона Ясинського, поширилась хибна ідентифікація Васька Павловича з мінським боярином й дяком великокнязівської канцелярії Василем Любичем, документальні згадки про яких часом зводили докупи у гібридний персонаж.

Вотчини Василя, Богдана й Андрія Павловичів розкинулися в Чернігівському повіті. Так, станом на 1496 рік Богдан володів маєтками Сибреж й Заболовісся, селищем Ргощ (тепер Рогощі), а також ловищем й бортною землею Замглай. Поміж 1500 й 1506 рр. замість чернігівської вотчини, загарбаної московитянами, одержав двір Вакініки у Троцькому повіті й син Василя Павловича — Василь Никольський. Андрій Павлович у 1502 дістав від монарха у «хлібокормління» двір Красне строком на 3 роки, либонь, як відшкодування за втрачені унаслідок війни володіння.

Великий князь Олександр Ягеллончик, при наданні Чернігівщини біглому князю Семену Можайському, листом від 1 липня 1496 року «виняв на себе» кілька бояр, що перебували на господарській службі. Серед них подибуються Андрій Павлович з братаничами, — М. Халецьким й В. Никольським.

Примітки

1. Русина, 2000, с. 49.
2. Русина, 2000, с. 45.
3. Русина, 2000, с. 46.
4. Келембет С. Литовсько-католицькі князі в Сіверській землі: 1401 – 1452 рр. // Сіверянський літопис. — 2019. — № 4-5. — С. 20.
5. Полехов, 2015, с. 616.
6. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна / Н. Яковенко. — Київ : Критика, 2008. — С. 184.
7. P. 29
8. Полехов, 2015, с. 616-617.
9. Цемушаў В.М. На ўсходняй мяжы Вялікага Княства Літоўскага / В.М. Цемушаў; навук. рэд. В.Ф. Голобеў; пераклад з рускай мовы Н. Бакшанская, М. Мартысевіч, С. Цемушаў. — Смаленкс : Інбелкульт, 2014. — 239 с. — .
10. Граля Х. Посох и меч. Православная иерархия Польско-литовского государства в эпоху войн за «dominium Russiae» (конец XV–XVI вв.). (Просопографические заметки) // Человек архивный: сборник статей к семидесятилетию Юрия Моисеевича Эскина и 42-летию его архивной деятельности. — Москва : Древлехранилище, 2021. — С. 54.
11. Русина, 2000, с. 48-49.

Література

• Русина О. Василь Никольський — невідомий книжник XVI століття і його творчість / Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2000. — С. 43-52.
• Полехов С.В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — 712 с. — .