Василь Лончина

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лончина.

о. Василь Лончина (1 лютого 1886, Дернів — 21 листопада 1946, Макіївка) — церковний діяч, священник УГКЦ, довголітній адміністратор і парох церкви св. Миколая у Львові. Батько Богдана Лончини, дід Гліба Лончини. Слуга Божий.

Слуга Божий о. Василь Лончина Лончина Василь Степанович
адміністратор і парох церкви святого Миколая у Львові (1921—1945)
Загальна інформація
Народження	1 лютого 1886(1886-02-01) с. Дернів
Смерть	21 листопада 1946(1946-11-21) (60 років) м. Макіївка, шахта Ново-Бутовка
Освіта	Львівська духовна семінарія
Служіння в церкві
Конфесія	УГКЦ
Рукоположення	19 травня 1912

Життєпис

Народився в селі Дернів (нині Кам'янка-Бузький район Львівської області) в сім'ї Степана Лончини та Анни Травнічик. Закінчив сільську початкову школу і Другу гімназію у Львові. Навчався у Львівському університеті та Львівській греко-католицькій духовній семінарії (1907–1911). 28 квітня 1912 року одружився з Ольгою Соллогуб, дочкою о. Йоана Соллогуба, пароха Неслухова. 19 травня 1912 митрополитом Андреєм Шептицьким рукоположений на священика, після чого працював сотрудником в с. Глиняни. В 1914 році був в'язнем у Талергофі. У 1915–1921 роках був сотрудником пароха церкви св. Параскеви П'ятниці, 1921–1945 — адміністратором і парохом церкви св. Миколая у Льво­ві. Також був катехитом у польській школі ім. А. Міцкевича, радником Митрополичого ординаріату. Співпрацював з Марійською дру­жиною, Товариствами доброї смерті й тверезості, Братством апостоль­ства молитви та іншими церковними товариствами.

22 жовтня 1945 року заарештований, а 22 березня 1946 року за звинуваченням у антирадянській агітації і пропаганді засуджений до десяти років каторжних робіт. Покарання відбував на Донбасі, де трагічно загинув у м. Макіївка на шахті Ново-Бутовка. Реабілітований посмертно 10 травня 1994 року.

У сім'ї отця Василя було троє дітей: Богдан-Іван (1917—1985), Володимир (1921—1995) та Ірина (1925—2002). У 1950 році Ольгу Соллогуб-Лончину з молодшим сином Володимиром вивезли на 10 років у Хабаровськ (поселення Совєтская Гавань), звідки вони були звільнені під час загальної амністії 1960 року. Ольга померла 7 травня 1985 року у Львові. Старший син Богдан і дочка Ірина (Винницька) поселилися в Америці.

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Василя Лончини до лику блаженних.

Примітки

1. (укр.). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
2. . pomnirod.ru (рос.). Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 17 травня 2021.
3. . risu.org.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.

Джерела

• Лабінська-Снігур Катерина. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. —
• Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — . (англ.)

Посилання

• Ісповідник віри отець Василь Лончина (1886—1946) [ 5 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Інститут Історії Церкви Українського Католицького Університету, 16 червня 2015
• Життєписи Слуг Божих [ 13 травня 2020 у Wayback Machine.] // Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ