У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олександр Василенко У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олександр Василенко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василенко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василенко Олександр Васильович.

Олекса́ндр Васи́льович Василенко (25 травня 1982, Медвин, Богуславський район, Київська область — 6 серпня 2014, с. Дякове, Антрацитівський район, Луганська область) — український вояк, солдат Збройних сил України, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади, учасник війни на сході України. Лицар Ордену «За мужність».

Олександр Василенко

Солдат

Загальна інформація

Народження

25 травня 1982
с. Медвин, Богуславський район, Київська область

Смерть

6 серпня 2014 (32 роки)
с. Дякове, Антрацитівський район, Луганська область

Військова служба

Роки служби

2014

Приналежність

Формування

Війни / битви

Війна на сході України

Бої на кордоні (2014)

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Олександр Василенко народився 25 травня 1982 року в селі Медвин, Богуславський район, Київська область, у родині Василя Михайловича та Лідії Василівни Василенків. Навчався у Медвинській школі у 1988-1999 роках. Закінчив з відзнакою НУБіП України.

З квітня 2001 по листопад 2002 року проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. Після демобілізації працював у Києві. Учасник Євромайдану.

Війна на сході України

У березні 2014 року призвали на перепідготовку у м. Біла Церква. Підписав контракт та був зарахований у 72-ї окремої механізованої бригади. З квітні 2014 року в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі. Старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, реактивної артилерійської установки БМ-21 «Град».

Обставини загибелі

Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове на Луганщині під час артилерійського обстрілу військами РФ позицій ЗСУ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.

Похований у рідному селі. Залишились батьки, старший брат Михайло, дружина та донька Софійка (2009 р.н.).

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня (14 листопада 2014) — за особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений посмертно.

Вшанування пам'яті

Зусиллями медвинської громади та місцевої самооборони на фасаді будівлі Медвинської СЗОШ, де навчався Олександро Василенко, на його честь встановлено пам'ятну таблицю. Центральну вулицю у рідному селі героя названо на його честь.

Див. також

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014)

Примітки

. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 22 грудня 2017.
Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Василенко Олександр Васильович [ 23 серпня 2017 у Wayback Machine.]

[72ombr-1] . Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 22 грудня 2017.

[2] Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»