Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Василь Іванович Вароді (3 липня 1943, Королево — 5 вересня 1998, Ужгород) — український поет.
| Василь Вароді | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Василь Іванович Вароді | |||
| Народився | 3 липня 1943 Королево, Виноградівський район, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка | |||
| Помер | 5 вересня 1998 (55 років) | |||
| Поховання | Кальварія | |||
| Громадянство |  УРСР Україна | |||
| Діяльність | поет | |||
| Сфера роботи | поезія[1] | |||
| Alma mater | УжНУ | |||
| | ||||
Життєпис
Народився 3 липня 1943 року на Закарпатті у селищі Королево (тепер Виноградівського району) в сім'ї залізничника. Був п'ятою дитиною, після нього було ще семеро.
Отримавши гонорар за першу збірку «Повноліття», купив пральну машинку, щоб хоч як-небудь полегшити життя матері, у якої на руках лишилося ще шестеро малят.
Зачарованість словом побачив у Василеві його вчитель Петро Іванович Фединець. Йому й показав юний поет свої перші проби пера. Учитель помістив кілька поезій у стінній газеті, надіслав добірку до районної. У 1962 році він стає студентом філологічного факультету Ужгородського університету. Одна за одною з'являються в періодиці добірки віршів.
Працював у газеті «Молодь Закарпаття», редактором Закарпатського комітету по телебаченню та радіомовленню, директором клубу письменників. З 1991 р. — заступник головного редактора та відповідальний секретар газети «Карпатська Україна».
Друкувався в обласних та республіканських газетах «Молодь України», «Ленінська молодь», «Комсомольський прапор», «Літературна Україна», журналах «Жовтень» (1965. — № 12; 1971.— № 8), «Дукля» (1978. — № 5; 1985. — № 5), колективних збірниках «Живи, Україно!» (1968), «Партії горде ім'я» (1976), «Сонячний годинник» (1976). Написав ряд рецензій та критичних статей, в яких подано огляд віршів поетів-початківців.
Автор поетичних збірок «Повноліття» (1967), «Цикли» (1972), «Червневий сполох» (1974), «Плуги і зорі» (1980), «Родинне вогнище» (1987), здійснив літзапис роману М. Климпотюка «Досвіт» (1985).
Перекладає також з угорської, російської. Добірка віршів П. Глєбки, перекладених з білоруської мови, опубліковані в книзі «З вогненних літ» (К.: Веселка, 1975).
Вірші В. Вароді перекладалися угорською мовою та мовою комі.
В. Вароді — член СПУ з 1977 року.
Чоловік української поетеси Керити Христини Василівни.
Серце Василя зупинилося 5 вересня 1998 року. Похований в Ужгороді на цвинтарі Кальварія.
Посмертна збірка «З висоти соколиного лету» (2003) вмістила в собі найкращі твори поета, а також те, що не встиг надрукувати за життя.
Примітки
- Czech National Authority Database
Посилання
- Вароді Василь Іванович [ 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasil Ivanovich Varodi 3 lipnya 1943 Korolevo 5 veresnya 1998 Uzhgorod ukrayinskij poet Vasil VarodiIm ya pri narodzhenniVasil Ivanovich VarodiNarodivsya3 lipnya 1943 1943 07 03 Korolevo Vinogradivskij rajon Pidkarpatska Rus Persha Chehoslovacka RespublikaPomer5 veresnya 1998 1998 09 05 55 rokiv PohovannyaKalvariyaGromadyanstvo URSR UkrayinaDiyalnistpoetSfera robotipoeziya 1 Alma materUzhNU Budinok v yakomu zhiv pismennik Vul Volodimirska 28 9ZhittyepisNarodivsya 3 lipnya 1943 roku na Zakarpatti u selishi Korolevo teper Vinogradivskogo rajonu v sim yi zaliznichnika Buv p yatoyu ditinoyu pislya nogo bulo she semero Otrimavshi gonorar za pershu zbirku Povnolittya kupiv pralnu mashinku shob hoch yak nebud polegshiti zhittya materi u yakoyi na rukah lishilosya she shestero malyat Zacharovanist slovom pobachiv u Vasilevi jogo vchitel Petro Ivanovich Fedinec Jomu j pokazav yunij poet svoyi pershi probi pera Uchitel pomistiv kilka poezij u stinnij gazeti nadislav dobirku do rajonnoyi U 1962 roci vin staye studentom filologichnogo fakultetu Uzhgorodskogo universitetu Odna za odnoyu z yavlyayutsya v periodici dobirki virshiv Pracyuvav u gazeti Molod Zakarpattya redaktorom Zakarpatskogo komitetu po telebachennyu ta radiomovlennyu direktorom klubu pismennikiv Z 1991 r zastupnik golovnogo redaktora ta vidpovidalnij sekretar gazeti Karpatska Ukrayina Drukuvavsya v oblasnih ta respublikanskih gazetah Molod Ukrayini Leninska molod Komsomolskij prapor Literaturna Ukrayina zhurnalah Zhovten 1965 12 1971 8 Duklya 1978 5 1985 5 kolektivnih zbirnikah Zhivi Ukrayino 1968 Partiyi gorde im ya 1976 Sonyachnij godinnik 1976 Napisav ryad recenzij ta kritichnih statej v yakih podano oglyad virshiv poetiv pochatkivciv Avtor poetichnih zbirok Povnolittya 1967 Cikli 1972 Chervnevij spoloh 1974 Plugi i zori 1980 Rodinne vognishe 1987 zdijsniv litzapis romanu M Klimpotyuka Dosvit 1985 Perekladaye takozh z ugorskoyi rosijskoyi Dobirka virshiv P Glyebki perekladenih z biloruskoyi movi opublikovani v knizi Z vognennih lit K Veselka 1975 Virshi V Varodi perekladalisya ugorskoyu movoyu ta movoyu komi V Varodi chlen SPU z 1977 roku Cholovik ukrayinskoyi poetesi Keriti Hristini Vasilivni Serce Vasilya zupinilosya 5 veresnya 1998 roku Pohovanij v Uzhgorodi na cvintari Kalvariya Posmertna zbirka Z visoti sokolinogo letu 2003 vmistila v sobi najkrashi tvori poeta a takozh te sho ne vstig nadrukuvati za zhittya PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863PosilannyaVarodi Vasil Ivanovich 25 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini