Бори с Льво вич Ва нников 26 серпня 1897 Баку 22 лютого 1962 Москва радянський державний діяч народний комісар озброєння

Бори́с Льво́вич Ва́нников (26 серпня 1897, Баку — 22 лютого 1962, Москва) — радянський державний діяч, народний комісар озброєння СРСР, народний комісар боєприпасів СРСР. У 1945–1953 — начальник Першого головного управління при РНК СРСР (з 1946 — при Раді міністрів) СРСР (організація виробництва ядерної зброї). Генерал-полковник інженерно-технічної служби (1944). Член ЦК КПРС у 1939—1961 роках. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання. Депутат Верховної ради РРФСР 3-го скликання. Один з перших тричі Героїв Соціалістичної Праці (3.06.1942, 29.10.1949, 4.01.1954).

Борис Львович Ванников


Народження:	26 серпня 1897(1897-08-26) Баку
Смерть:	22 лютого 1962(1962-02-22) (64 роки) Москва
Поховання:	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна:	СРСР і Російська імперія
Освіта:	Московський державний технічний університет імені Баумана (1926)
Партія:	РКП(б) і соціалісти-революціонери (1917)
Діти:	Q28497199?
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ванников.

Біографія

Народився 26 серпня (7 вересня) 1897 року в Баку в єврейській родині робітника-нафтовика. Після закінчення початкової школи працював робітником на нафтопромислах, потім на дорожньому будівництві, також слюсарем на заводі.

У 1916 вступив в Партію соціалістів-революціонерів, але в 1917 році вийшов з неї. У 1917 році працював молодшим десятником на будівництві доріг на Кавказі.

У 1918 році закінчив Бакинське політехнічне училище.

У 1918—1919 роках служив у Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року.

У 1919—1920 роках перебував на підпільній роботі в Баку, а потім в Тифлісі.

У 1920 році знову був направлений на роботу в Баку, який на той час уже був під контролем більшовицької влади, працював співробітником при старшому інспекторі Народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції (РСІ) РРФСР. У 1920 році переїхав до Москви. З 1921 року — старший інспектор, з 1924 року — заступник керуючого економічної інспекції Народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції РРФСР.

Одночасно навчався в Московському вищому технічному училищі імені Баумана, яке закінчив у 1926 році.

З 1927 року — інженер, начальник цеху, технічний директор заводу сільськогосподарського машинобудування в місті Люберцях Московської губернії. У 1930—1933 роках — начальник відділу автотракторного машинобудування — заступник начальника Головного управління сільськогосподарського машинобудування Вищої ради народного господарства СРСР.

У 1933—1936 роках — директор Тульського збройового заводу. У 1936 році — директор машинобудівного заводу в Пермі.

У грудні 1936 — січні 1937 року — начальник Головного артилерійсько-танкового управління Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР. У січні — 21 грудня 1937 року — начальник Головного танкового управління Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР.

21 грудня 1937 — 11 січня 1939 року — заступник народного комісара оборонної промисловості СРСР.

11 січня 1939 — 9 червня 1941 року — народний комісар озброєння СРСР.

7 червня 1941 року був заарештований органами НКДБ, але вже 20 липня 1941 року звільнений з ув'язнення.

У серпні 1941 — 16 лютого 1942 року — заступник народного комісара озброєння СРСР.

16 лютого 1942 — 7 січня 1946 року — народний комісар боєприпасів СРСР.

Одночасно 20 серпня 1945 — 26 червня 1953 року — начальник I-го головного управління при РНК (РМ) СРСР, член Спеціального комітету № 1 при РМ СРСР. Відігравав важливу роль у роботах зі створення в СРСР атомної бомби, а потім і виробництва ядерної зброї.

7 січня — 26 червня 1946 року — народний комісар (міністр) сільськогосподарського машинобудування СРСР.

26 червня 1953 — лютий 1958 року — 1-й заступник міністра середнього машинобудування СРСР.

З лютого 1958 року — у відставці в Москві.

Помер 22 лютого 1962 року в Москві. Урна з його прахом похована в Кремлівській стіні на Красній площі.

Звання

генерал-лейтенант інженерно-артилерійської служби (24.01.1944)
генерал-полковник інженерно-артилерійської служби (18.11.1944)

Нагороди

тричі Герой Соціалістичної Праці (3.06.1942, 29.10.1949, 4.01.1954)
шість орденів Леніна (23.02.1939; 3.06.1942; 5.08.1944; 6.09.1947; 11.09.1956; 16.09.1957).
Орден Кутузова I ступеня (18.11.1944)
Орден Суворова I ступеня (16.09.1945)
Сталінська премія (1951, 1953)

Публікації

Ванников Б. Л. Записки наркома
Из записок Наркома вооружения. // Военно-исторический журнал, 1962, № 10.
Оборонная промышленность СССР накануне войны. // Вопросы истории 1968, № 10; 1969, № 1.
Из записок наркома. // Новая и новейшая история. — 1988. — № 1.

Пам'ять

На батьківщині, в Баку, в травні 1982 року встановлено погруддя героя.
Іменем наркома названі:

Машинобудівний завод «Штамп» імені Б. Л. Ванникова в Тулі.

Примітки

Указ Президиума Верховного Совета СССР Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда товарищам Быховскому А. И., Ванникову Б. Л., Гонор Л. Р., Еляну А. С., Новикову и Устинову Д. Ф.» от 3 июня 1942 года [ 9 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 15 июня (№ 22 (181)). — С. 1.

Джерела

Ванников Борис Львович [ 30 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Ванников Борис // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Родился 26 августа 1897 года в городе Баку. [ 18 березня 2006 у Wayback Machine.]

Посилання

Абрамов А. С. У кремлёвской стены. М., 1984. С. 273–274.

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда товарищам Быховскому А. И., Ванникову Б. Л., Гонор Л. Р., Еляну А. С., Новикову и Устинову Д. Ф.» от 3 июня 1942 года [ 9 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 15 июня (№ 22 (181)). — С. 1.