Вальдемар I Великий Waldemar der Große бл 1280 14 серпня 1319 маркграф Бранденбургу та Лужиці у 1317 1319 роках Вальдема

Вальдемар I Великий (* Waldemar der Große, бл. 1280 — 14 серпня 1319) — маркграф Бранденбургу та Лужиці у 1317—1319 роках.

Вальдемар
нім. Waldemar von Brandenburg

Народився	бл. 1280
Помер	14 серпня 1319 Мешковіце, Ґміна Мешковіце, Грифінський повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща
Національність	німець
Діяльність	правитель
Титул	маркграф Бранденбургу
Термін	1317—1319 роки
Попередник	Йоган V Отто IV
Наступник	Генріх II
Конфесія	католицтво
Рід	Асканії
Батько	Конрад I
Мати	Констанція П'яст
Брати, сестри	Йоган IV і Отто VII
У шлюбі з	Агнеса Бранденбург-Зальцведельська
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Правитель Бранденбург-Штендаля

Походив з династії Асканіїв. Син Конрада I, маркграфа Бранденбург-Штендаля, та Констанції П'яст (доньки Пшемисла I, князя Великої Польщі). Народився близько 1280 року. Вже у 1281 році втратив матір. У 1302 році стає співправителем свого батька. після смерті останнього Вальдемар повністю отримує титул маркграфа. Втім він вимушений був визнати лідерство свого стрийко Отто IV.

У 1307 році підписав угоду з родиною Свенцик, за якою отримував значні володіння у Померелії (Східна Померанія). Після цього його війська зайняли міста Свеце та Тчев, а також області до Гданськ. Владислав вирішив продовжити розширювати володіння у Східній Померанії. В цього його підтримали родичі-маркграфи.

У 1308 році разом з Отто IV та Германом, маркграфом Бранденбург-Зальцведеля, втрутився у справи герцогства Померанія. Проти цього виступили Мекленбург та Данія. Невдовзі Герман I загинув, і Вальдемару з Отто IV довелося вести війну самостійно. Наприкінці 1308 року вони захопили Гданськ. Слідом за цим у війну проти Бранденбург-Штендаля виступив Тевтонський орден. Невдовзі, приблизно на початку 1309 року, помирає Отто IV. В результаті Вальдемар об'єднав під своєї владою усе маркграфство Бранденбург-Штендаль. Разом з тим за Солдінською угодою вимушений був поступитися тевтонцям містом Гданськ. Натомість отримував 10 тис. марок сріблом, Слупську та Свецьку область й Рюгенвальд. Після цього на деякий час припинив діяти в Померанії.

1309 року оженився на представниці Бранденбург-Зальцведельської лінії Асканіїв. Цим самим ще більше посилив свої права на це володіння у випадку вимирання її представників, що й сталося у 1317 році. 1310 року відступив права на Східну Померанію Тевтонському ордену за 10 тис. срібних марок.

1312 року почалася війна проти Фрідріха I Веттіна, маркграфа Мейсенського, який висунув претензії на маркграфство Лужицьке, частиною якої володів Вальдемар. Війська Бранденбург-Штендаля завдали поразки мейсенській армії, а Фрідріх Веттін потрапив у полон. За умовами договору останній сплатив викуп у 32 тис. марок сріблом, потупився лужицькою землею та містами Торгау і Гроссенхайн.

У 1314 році під час виборів імператора Вальдемар віддав свій голос за Людвіга Баварського. Того ж року було укладено союзний договір з імперським містом Штральзунд (був також членом Ганзейського союзу), спрямований проти Мекленбургу, Саксен-Лауенбургу та Данії. У 1315 році вирішив захопити землі Старгарда, які були віддані маркграфом Бранденбург-Зальцведеля.

У 1316 році вибухнув новий конфлікт з маркграфом Мейсена за пфальцграфство Саксонське, яке колись належало Асканіям. Вальдемар захопив столицю пфальцграфства — Дрезден. Водночас тривала війна з Мекленбургом. У вирішальній битві при Гранзее у серпні 1316 року Вальдемар зазнав нищівної поразки. Тоді звернувся до Тевтонського ордена виступити посередником в укладанні Темплінського мирного договору. Його було затверджено 25 листопада 1317 року. За ним Вальдемар поступався Меклендург округом Старгард, володіння Свеце і Слопе відійшли Вартіславу IV, герцогу Померанії.

Об'єднання Бранденбургу

У березні 1317 року помер його родич — представник Оттонівської лінії — Йоган V, маркграф Бранденбург-Зальцведеля. З огляду на те, що в того не було спадкоємців, землі успадкував Вальдемар. таким чином після тривалого часу усі володіння Асканіїв в Бранденбурзі було об'єднано під єдиним пануванням. Втім збільшення військової та економічної потуги не допомогло Вальдемару виграти війну проти Мекленбургу.

У 1319 році купив сілезькі міста Сулехув та Свебодзін. У серпні того ж року помер. Йому спадкував стриєчний брат Генріх II.

Родина

Дружина — Агнес, донька Германа I, маркграфа Бранденбург-Зальцведеля

дітей не було

Джерела

Uta Lehnert: Der Kaiser und die Siegesallee. Réclame Royale. Dietrich Reimer Verlag, Berlin 1998, .

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вальдемар (маркграф Бранденбургу)