Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Важкі крейсера типу «Вейнтісінко де Майо» — тип важких крейсерів аргентинських військово-морських сил середини XX століття.
| Важкі крейсери типу «Вейнтісінко де Майо» | ||
|---|---|---|
| Classe Veinticinco de Mayo | ||
 | ||
| Служба | ||
| Держава прапора |  Аргентина | |
| Належність | Військово-морські сили Аргентини | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 6 800 т (стандартна) 9 000 т (повна) | |
| Довжина | 171 м | |
| Ширина | 17,82 м | |
| Осадка | 4,66 м | |
| Бронювання | 70 мм (пояс) 25 мм (палуба) 50 мм (гарматні башти) 60 мм (бойова рубка) | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 6 котлів 2 турбіни Парсонса | |
| Потужність | 85 000 к.с. | |
| Швидкість | 32 вузли | |
| Екіпаж | 780 чол. | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 6 x 190-мм гармати (3x2) 12 x 102-мм гармат (6x2) 6 x 40-мм гармат QF 2 pounder Mark II | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 x 533-мм торпедних апарати | |
| Авіація | 2 літаки | |
Історія створення
У середині 1920-х років Аргентина мала найчмсельніші ВМС на континенті, проте її крейсери безнадійно застаріли. Тому у 1926 році була прийнята 10-річна морська програма вартістю 75 мнл. песо, яка передбачала будівництво 3 важких крейсерів.
Конкурс виграла італійська фірма «OTO Melara». Всього було побудовано 2 одиниці: «Альміранте Браун» (ісп. Almirante Brown), «Вейнтісінко де Майо» (ісп. Veinticinco de Mayo).
Проект був розроблений на основі італійських крейсерів типу «Тренто», але мав менші розміри, калібр артилерії та легше бронювання та силову установку. Загалом він відповідав італійським принципам — швидкісний корабель зі слабим бронюванням, потужною артилерією та системою ППО.
Головний корабель названий на честь дня незалежності Аргентини (25 травня). Назва іншого корабля дана на честь національного героя Аргентини адмірала Вільяма Брауна. Крейсери ніколи не брали участь у бойових діях.
Конструкція
На відміну від важких крейсерів великих морських держав, які будувалися у максимально дозволених за Вашингтонською угодою параметрах, аргентинські крейсери мали меншу водотоннажність — стандартна лише 6 800 тон, а також головний калібр артилерії у 190 міліметрів, на відміну від 203-міліметрових гармат інших типів важких крейсерів.
Корпус та бронювання
Корпус кораблів був подібний на прототип і мав бульбовий форштевень та сильний розвал шпангоутів. Проте він був не гладкопалубним, а напівбачним — напівбак займав приблизно 70 % довжини корабля. Система набору — змішана ( поздовжня в районі цитаделі і поперечна в кінцях корпуса).
Система бронювання також загалом повторювала «Тренто», але мала меншу товщину горизонтальної броні. Цитадель простягалась від барбета носової до барбета кормової башти головного калібру. Пояс товщиною 70 мм опускався на 60 см нижче ватерлінії і замикався траверзами товщиною 40-60 мм. Зверху на нього спиралась 25-мм бронепалуба. Вища пояса до рівня головної палуби корпус бронювався 25-мм листами. Товщина лобових плит башт становила 50 мм, стінок бойової рубки — 65 мм.
Силова установка
Силова установка була зменшеною копією «Тренто» і розташовувалась за лінійним принципом. Вона складалась із 6 котлів типу «Ярроу» та 2 парових турбін типу «Парсонс». На випробуваннях у форсованому режимі була досягнута потужність у 116 000 к.с. та швидкість у 33,5 вузлів, але в умовах служби вона була значно меншою.
Озброєння
На кораблях були встановлені нестандартні 190/52-мм гармати фірми «Одеро-Терні», які були модернізованою версією британських гармат 190/45 фірми Vickers Limited, встановлених на крейсерах типу «Гокінс». Гармати даного калібру використовувались більше ні на жодному кораблі.
Гармати головного калібру розміщувались по дві у трьох баштах. Гармати були встановлені у спільних люльках із кутом підвищення у 46°, що забезпечувало дальність стрільби 90-кг снарядом на 27 300 м. Боєкомплект становив по 120 снарядів на ствол. Керування вогнем здійснювали 2 командно-далекомірні пости з5-ма далекомірами, розміщені у бойовій рубці та на фок-щоглі. Крім того, кожна башта мала свої далекоміри.
Зенітне озброєння складалось з 12102-мм гармат «Одеро-Терні» з кутом підвищення у 80°, розміщених попарно уздовж бортів, а також 6 40-мм зенітних автоматів «пом-пом», згрупованих у кормі та біля зрізу напівбака.
533-мм торпедні апарати були нерухомими та розміщувались на головній палубі. Запас торпед — 12 штук.
У носовій частині розміщувалась пневматична катапульта та підпалубний ангар, який вміщував 2 літаки (спочатку , потім ).
Модернізації
У 1937 році незручна носова катапульта на обох кораблях була демонтована, а ангар був використаний для розміщення додаткових житлових приміщень. У 1939 році позаду димової труби були встановлені поворотні катапульти. На озброєння крейсерів надійшли нові літаки Supermarine Walrus та . У 1944 році були встановлені нові крани.
Наприкінці 1940-х років на крейсери встановили навігаційні РЛС типу 268 фірми «Марконі».
У 1950 році зенітні автомати «пом-пом» були замінені на 8 спарених зенітних установок «Бофорс». У 1956 році були демонтовані 102-мм зенітні гармати, замість них були встановлені ще 12 «бофорсів».
Характеристика проекту
Проект мав ряд недоліків, характерних для італійської школи суднобудування. Зокрема, італійський проект призначався насамперед для умов Середземного моря і для дій у Атлантичному океані, який омиває узбережжя Аргентини, кораблі мали недостатню морехідність.
Проте, незважаючи на ці та інші недоліки (слабкість корпусу, недостатня надійність механізмів, перевантаженість озброєнням та обладнанням), ці крейсери дозволили аргентинським ВМС вийти на новий рівень і на 2 десятиліття мати вирішальну перевагу над флотами основних супротивників Чилі та Бразилії, війна з якими розглядалась як цілком імовірна.
Представники
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| Альміранте Браун ARA Almirante Brown (C-1) | «Cantieri navali Odero», Ліворно | 12 жовтня 1927 року | 28 вересня 1929 року | 18 липня 1931 року | зданий на злам у 1962 році |
| Вейнтісінко де Майо ARA Veinticinco de Mayo (C-2) | «Cantiere navale fratelli Orlando», Сестрі Потенте, Генуя | 29 листопада 1927 року | 11 серпня 1929 року | 11 липня 1931 року | зданий на злам у 1960 році |
Джерела
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — (англ.)
- Все крейсера Второй мировой/С. В. Патянин, А. В. Дашьян, К. В. Балакин, М. С. Барабанов, К. В. Егоров — М.:Яуза, ЭКСМО, 2012. — 512 с.:ил. (рос.)
Примітки
- M. J. Whitley. Cruisers of World War Two. An international encyclopedia. — London: Arms & Armour, 1995. — P. 12. — .
- Целиков, Е. Загадка южных морей. Аргентинские крейсера «Альмиранте Браун» и «Вентесинко де Майо» (російська) . с. 47.
Посилання
![image]()
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Важкі крейсери типу «Вейнтісінко де Майо»- Аргентинські крейсери [ 1 липня 2014 у Wayback Machine.] (ісп.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vazhki krejsera tipu Vejntisinko de Majo tip vazhkih krejseriv argentinskih vijskovo morskih sil seredini XX stolittya Vazhki krejseri tipu Vejntisinko de Majo Classe Veinticinco de Mayo Sluzhba Derzhava prapora Argentina Nalezhnist Vijskovo morski sili Argentini Identifikaciya Parametri Tonnazh 6 800 t standartna 9 000 t povna Dovzhina 171 m Shirina 17 82 m Osadka 4 66 m Bronyuvannya 70 mm poyas 25 mm paluba 50 mm garmatni bashti 60 mm bojova rubka Tehnichni dani Ruhova ustanovka 6 kotliv 2 turbini Parsonsa Potuzhnist 85 000 k s Shvidkist 32 vuzli Ekipazh 780 chol Ozbroyennya Artileriya 6 x 190 mm garmati 3x2 12 x 102 mm garmat 6x2 6 x 40 mm garmat QF 2 pounder Mark II Torpedno minne ozbroyennya 6 x 533 mm torpednih aparati Aviaciya 2 litakiIstoriya stvorennyaU seredini 1920 h rokiv Argentina mala najchmselnishi VMS na kontinenti prote yiyi krejseri beznadijno zastarili Tomu u 1926 roci bula prijnyata 10 richna morska programa vartistyu 75 mnl peso yaka peredbachala budivnictvo 3 vazhkih krejseriv Konkurs vigrala italijska firma OTO Melara Vsogo bulo pobudovano 2 odinici Almirante Braun isp Almirante Brown Vejntisinko de Majo isp Veinticinco de Mayo Proekt buv rozroblenij na osnovi italijskih krejseriv tipu Trento ale mav menshi rozmiri kalibr artileriyi ta legshe bronyuvannya ta silovu ustanovku Zagalom vin vidpovidav italijskim principam shvidkisnij korabel zi slabim bronyuvannyam potuzhnoyu artileriyeyu ta sistemoyu PPO Golovnij korabel nazvanij na chest dnya nezalezhnosti Argentini 25 travnya Nazva inshogo korablya dana na chest nacionalnogo geroya Argentini admirala Vilyama Brauna Krejseri nikoli ne brali uchast u bojovih diyah KonstrukciyaNa vidminu vid vazhkih krejseriv velikih morskih derzhav yaki buduvalisya u maksimalno dozvolenih za Vashingtonskoyu ugodoyu parametrah argentinski krejseri mali menshu vodotonnazhnist standartna lishe 6 800 ton a takozh golovnij kalibr artileriyi u 190 milimetriv na vidminu vid 203 milimetrovih garmat inshih tipiv vazhkih krejseriv Korpus ta bronyuvannya Korpus korabliv buv podibnij na prototip i mav bulbovij forshteven ta silnij rozval shpangoutiv Prote vin buv ne gladkopalubnim a napivbachnim napivbak zajmav priblizno 70 dovzhini korablya Sistema naboru zmishana pozdovzhnya v rajoni citadeli i poperechna v kincyah korpusa Sistema bronyuvannya takozh zagalom povtoryuvala Trento ale mala menshu tovshinu gorizontalnoyi broni Citadel prostyagalas vid barbeta nosovoyi do barbeta kormovoyi bashti golovnogo kalibru Poyas tovshinoyu 70 mm opuskavsya na 60 sm nizhche vaterliniyi i zamikavsya traverzami tovshinoyu 40 60 mm Zverhu na nogo spiralas 25 mm bronepaluba Visha poyasa do rivnya golovnoyi palubi korpus bronyuvavsya 25 mm listami Tovshina lobovih plit basht stanovila 50 mm stinok bojovoyi rubki 65 mm Silova ustanovka Silova ustanovka bula zmenshenoyu kopiyeyu Trento i roztashovuvalas za linijnim principom Vona skladalas iz 6 kotliv tipu Yarrou ta 2 parovih turbin tipu Parsons Na viprobuvannyah u forsovanomu rezhimi bula dosyagnuta potuzhnist u 116 000 k s ta shvidkist u 33 5 vuzliv ale v umovah sluzhbi vona bula znachno menshoyu Ozbroyennya Na korablyah buli vstanovleni nestandartni 190 52 mm garmati firmi Odero Terni yaki buli modernizovanoyu versiyeyu britanskih garmat 190 45 firmi Vickers Limited vstanovlenih na krejserah tipu Gokins Garmati danogo kalibru vikoristovuvalis bilshe ni na zhodnomu korabli Garmati golovnogo kalibru rozmishuvalis po dvi u troh bashtah Garmati buli vstanovleni u spilnih lyulkah iz kutom pidvishennya u 46 sho zabezpechuvalo dalnist strilbi 90 kg snaryadom na 27 300 m Boyekomplekt stanoviv po 120 snaryadiv na stvol Keruvannya vognem zdijsnyuvali 2 komandno dalekomirni posti z5 ma dalekomirami rozmisheni u bojovij rubci ta na fok shogli Krim togo kozhna bashta mala svoyi dalekomiri Zenitne ozbroyennya skladalos z 12102 mm garmat Odero Terni z kutom pidvishennya u 80 rozmishenih poparno uzdovzh bortiv a takozh 6 40 mm zenitnih avtomativ pom pom zgrupovanih u kormi ta bilya zrizu napivbaka 533 mm torpedni aparati buli neruhomimi ta rozmishuvalis na golovnij palubi Zapas torped 12 shtuk U nosovij chastini rozmishuvalas pnevmatichna katapulta ta pidpalubnij angar yakij vmishuvav 2 litaki spochatku potim Modernizaciyi U 1937 roci nezruchna nosova katapulta na oboh korablyah bula demontovana a angar buv vikoristanij dlya rozmishennya dodatkovih zhitlovih primishen U 1939 roci pozadu dimovoyi trubi buli vstanovleni povorotni katapulti Na ozbroyennya krejseriv nadijshli novi litaki Supermarine Walrus ta U 1944 roci buli vstanovleni novi krani Naprikinci 1940 h rokiv na krejseri vstanovili navigacijni RLS tipu 268 firmi Markoni U 1950 roci zenitni avtomati pom pom buli zamineni na 8 sparenih zenitnih ustanovok Bofors U 1956 roci buli demontovani 102 mm zenitni garmati zamist nih buli vstanovleni she 12 boforsiv Harakteristika proektuProekt mav ryad nedolikiv harakternih dlya italijskoyi shkoli sudnobuduvannya Zokrema italijskij proekt priznachavsya nasampered dlya umov Seredzemnogo morya i dlya dij u Atlantichnomu okeani yakij omivaye uzberezhzhya Argentini korabli mali nedostatnyu morehidnist Prote nezvazhayuchi na ci ta inshi nedoliki slabkist korpusu nedostatnya nadijnist mehanizmiv perevantazhenist ozbroyennyam ta obladnannyam ci krejseri dozvolili argentinskim VMS vijti na novij riven i na 2 desyatilittya mati virishalnu perevagu nad flotami osnovnih suprotivnikiv Chili ta Braziliyi vijna z yakimi rozglyadalas yak cilkom imovirna PredstavnikiNazva Verf Zakladenij Spushenij na vodu Vstupiv u strij Dolya Almirante Braun ARA Almirante Brown C 1 Cantieri navali Odero Livorno 12 zhovtnya 1927 roku 28 veresnya 1929 roku 18 lipnya 1931 roku zdanij na zlam u 1962 roci Vejntisinko de Majo ARA Veinticinco de Mayo C 2 Cantiere navale fratelli Orlando Sestri Potente Genuya 29 listopada 1927 roku 11 serpnya 1929 roku 11 lipnya 1931 roku zdanij na zlam u 1960 rociDzherelaConway s All the World s Fighting Ships 1922 1946 London Conway Maritime Press 1980 ISBN 0 85177 146 7 angl Vse krejsera Vtoroj mirovoj S V Patyanin A V Dashyan K V Balakin M S Barabanov K V Egorov M Yauza EKSMO 2012 512 s il ISBN 5 699 19130 5 ros PrimitkiM J Whitley Cruisers of World War Two An international encyclopedia London Arms amp Armour 1995 P 12 ISBN 1 85409 225 1 Celikov E Zagadka yuzhnyh morej Argentinskie krejsera Almirante Braun i Ventesinko de Majo rosijska s 47 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vazhki krejseri tipu Vejntisinko de Majo Argentinski krejseri 1 lipnya 2014 u Wayback Machine isp