Ваду ц нім Vaduz друге найбільше місто після Шаану і столиця Ліхтенштейну Є важливим культурним туристичним і фінансовим

Ваду́ц (нім. Vaduz) — друге найбільше місто (після Шаану) і столиця Ліхтенштейну. Є важливим культурним, туристичним і фінансовим центром.

Вадуц
Vaduz


Герб Вадуца	Прапор Вадуца

Вадуц - Вид на пішохідну зону Städtle

Основні дані

47°08′ пн. ш. 9°31′ сх. д. / 47.133° пн. ш. 9.517° сх. д.

Країна

Ліхтенштейн

Регіон

Вадуц

Столиця для

Ліхтенштейн і Шелленберг

Межує з

*— сусідні нас. пункти*
Ешен, Гампрін, Шаан, Планкен, Трізенберг, Бальцерс, Трізен, Зевелен, Бухс (Санкт-Галлен) ^?

Засновано

17.3 км²

5 450 (2017)

455 ± 1 м

Водойма

фр. Vaduzienne^[2] і фр. Vaduzien^[2]

(+423) 7001

Номери автомобілів

FL

GeoNames

3042030, 3042031

OSM

r1155956 ·R

Поштові індекси

9490

Міська влада

^d

Вебсайт

vaduz.li

Мапа

Вадуц у Вікісховищі

Перша згадка про місто датована 1150 р. 1342 року місто стало столицею графства Вадуц, яке належало з 1712 року родині Ліхтенштейнів.

Історія

В історичних рукописах Вадуц вперше згадується в XII столітті під назвою Фардузес. Проте прийнято вважати, що місто було засноване в XIII столітті графом Верденберзьким. Є згадка про фортецю за 1322 рік. 1499 року вона була зайнята Швейцарією.

Протягом століть династія Ліхтенштейнів скуповувала великі ділянки землі переважно в Центральній Європі, але всі ці території були частинами феодальних маєтків інших феодалів. Таким чином, не маючи земель, підпорядкованих безпосередньо Імператорському престолу, династія Ліхтенштейнів була не в змозі відповідати основній вимозі, щоб отримати право на засідання в Імператорському Конгресі, Рейхстазі.

1669 року Князь Йоганн Адам Андреас купив володіння Шелленберг та 1712 року — графство Вадуц і таким чином отримав землі на території імперії. 23 жовтня 1719 року указом Імператора Карла VI князівство Шелленберг та графство Вадуц були об'єднані в князівство Ліхтенштейн, першим князем якого і став . Князівська родина розташтувалася в старовинному замку Вадуц, а однойменне місто поблизу нього з часом набуло статусу столиці князівства.

Визначні місця

Найважливішими культурними пам'ятками Вадуца є готичний замок з XII ст. — резиденція королів Ліхтенштейну, неоготична катедра Св. Флоріана з року 1868–1873, будинок уряду 1903–1905 року та ратуша збудована в 30-ті роки XX століття.

У місті розташована Державна бібліотека Ліхтенштейну, Музей мистецтв Ліхтенштейну, Поштовий музей та Музей лиж.

Транспорт

Вадуц є розвиненим туристичним центром Європи, попри те, що є однією з небагатьох столиць світу, де немає ні аеропорту, ні залізничного вокзалу. Найближча залізнична станція розташовується за 2 км від Вадуца в місті Шаан. Там зупиняються переважно поїзди залізничної гілки Букс (Швейцарія) — Фельдкірх (Австрія). Проте в місті дуже добре розвинене автобусне сполучення, а також налагоджено автобусний зв'язок з найближчими містами на великих магістральних залізничних гілках.

Спорт

У Вадуці базується місцевий однойменний футбольний клуб, який, як й інші в Ліхтенштейні, грає у швейцарській футбольній лізі.

Українці

У 2022 році Ліхтенштейн прийняв більше 200 українців-біженців. Більша частина з них розмістилася в Шаані та Вадуці.

Галерея


Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вадуц

Вигляди міста

Примітки

. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 21 жовтня 2012.
http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf

Див. також

Література

Pierre Raton: Liechtenstein Staat und Geschichte. Liechtenstein-Verlag, Vaduz 1969.
Paul Vogt: Brücken zur Vergangenheit. Ein Text- und Arbeitsbuch zur liechtensteinischen Geschichte 17. bis 19. Jahrhundert. Amtlicher Lehrmittelverlag, Vaduz 1990.
Adulf Peter Goop: Brauchtum Liechtenstein. Alte Bräuche und neue Sitten. Alpenland Verlag, Schaan 2005, .
Mario F. Broggi (Hrsg.): Alpenrheintal — eine Region im Umbau. Analysen und Perspektiven der räumlichen Entwicklung. Historisch-Heimatkundliche Vereinigung der Region Werdenberg, Fontnas 2006, .
Cornelia Herrmann: Die Kunstdenkmäler des Fürstentums Liechtenstein. Das Oberland. In: Gesellschaft für Schweizerische Kunstgeschichte GSK: Die Kunstdenkmäler der Schweiz. Bern, 2007, .

Посилання

Вадуц // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
www.vaduz.li [ 25 вересня 2006 у Wayback Machine.]
Ausstellungshaus Engländerbau [ 11 січня 2010 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 21 жовтня 2012.

[[http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf_http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttp://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf

[2]