Бірочо к Другий село в Україні у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області Населення становить

Бірочо́к Другий — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 63 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Соколівська сільська рада.

село Бірочок Другий
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Чугуївський район
Громада	Зміївська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63140030070040562
Облікова картка	Бірочок Другий
Основні дані
Засноване	1650 (374 роки)
Населення	63
Площа	0,145 км²
Густота населення	434,48 осіб/км²
Поштовий індекс	62465
Телефонний код	+380 5747
Географічні дані
Географічні координати	49°42′19″ пн. ш. 36°07′37″ сх. д. / 49.70528° пн. ш. 36.12694° сх. д. / 49.70528; 36.12694Координати: 49°42′19″ пн. ш. 36°07′37″ сх. д. / 49.70528° пн. ш. 36.12694° сх. д. / 49.70528; 36.12694
Середня висота над рівнем моря	148 м
Водойми	р. Мож
Відстань до обласного центру	48 км
Відстань до районного центру	80 км
Найближча залізнична станція	Платформа 829 км
Відстань до залізничної станції	1 км


Місцева влада
Адреса ради	63404, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16
Карта
Бірочок Другий
Бірочок Другий
Мапа

Географія

Село Бірочок Другий розташоване за 48 км від обласного центру, 80 км від районного центру та за 5 км від правого берегу річки Мож. Найближчі сусідні населені пункти: село Глибока Долина (1 км), селище Першотравневе (2 км), село Соколове (3 км). За 1 км від села пролягає залізниця, на якій розташований пасажирський зупинний пункт Платформа 829 км та автошлях територіального значення Т 2107. Село оточене великим лісовим масивом (дуб).

Історія

Село засноване 1650 року.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», село увійшло до складу Зміївської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району Харківської області.

Археологія

Поселення багатошарове площею 150х81 м; досліджувалося Воловиком С. І. у 1984 році:

неолітичне Дніпро-Донецької культури 4000-3000 роками до Р. Х.;
бондарихинської культури 1100-500 років до Р. Х.;
пеньківської культури 400-700 років по Р. Х.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 76 осіб, з яких 34 чоловіки та 42 жінки.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними :

Мова	Кількість	Відсоток
українська	63	100%

Примітки

Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Погода в селі Бірочок Другий. [ 23 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[населення_1989-3] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[ukr-socialdata-mova-2001-4] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних