Білоріченський (Україна)

Білорі́ченський (розм. Білоріченка, колишні назви: село Біленьке, селище шахти «Білоріченська» (1951)) — селище в Україні, у Лутугинській міській громаді Луганського району Луганської області. З 2014 року є окупованим.

селище Білоріченський
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Луганський район
Громада	Лутугинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA44060030020066482
Основні дані
Засновано	як Біленьке у друг. пол. XVIII століття.
Статус	із 2024 року
Площа	1,7 км²
Населення	▼ 3194 (01.01.2018)
Густота	1878,8 осіб/км²;
Поштовий індекс	92016
Телефонний код	+380 6436
Географічні координати	^H G O
Висота над рівнем моря	195 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Збірна
До станції:	5,8 км
До райцентру:
- автошляхами:	14,4 км
До обл. центру:
- автошляхами:	27,9 км
Селищна влада
Карта
Білоріченський
Білоріченський
Білоріченський у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білоріченський.

Географія

Білоріченський розташований в басейні річки Біла, притоки Сіверського Дінця за 17 км від районного центру (Лутугине), за 4 км від залізничної станції Збірна (на залізничній гілці Родакове — Лутугине). Сусідні населені пункти: селища Збірне на півночі, Біле на північному заході, Кам'яний Пласт, Комишуваха і Шимшинівка на заході, Новопавлівка та Ясне на південному заході, Врубівський, Успенка, Марія на південному сході, Челюскінець на сході.

Історія

Село Біленьке виникло в другій половині XVIII століття. Сучасна назва селища міського типу походить від шахти «Білоріченська», побудованої поблизу слободи Біленької на початку XX століття. Сам Білоріченський заснований 1950 року в зв'язку з будівництвом шахт.

Назва шахти походить від словосполучення «біла річка».

В межах селища — 3 кам'яновугільні шахти, тваринницький радгосп, середня й початкова школи, школа-інтернат, школа робітничої молоді, клуб.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Лутугинської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лутигинського району, увійшло до складу новоутвореного Луганського району.

Постаті

• Клаус Олег Робертович (1972—2015) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Краснян Валерій Іванович (1971—2022) — український доброволець, кіборг, один із символів боротьби за Донецький аеропорт, військовослужбовець 107 ОБрТрО Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
2. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
4. Клаус Олег Робертович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 6 травня 2024.
5. Штурмовики Яроша. Розповідь кіборга “Барса” про ситуацію на фронті та добровольців УДА. Українська правда (укр.). Процитовано 6 травня 2024.

Посилання

• Облікова картка^{[недоступне посилання з березня 2019]}
• Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К., 1998.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.