Володи мир Єго рович Біжко нар 1921 пом 2006 радянський військовий льотчик штурмовик часів Другої світової війни команди

Володи́мир Єго́рович Біжко́ (нар. 1921 — пом. 2006) — радянський військовий льотчик-штурмовик часів Другої світової війни, командир авіаційної ланки ( 5-ї повітряної армії), гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу (1946).

Володимир Єгорович Біжко

Народження

3 квітня 1921
Загризове

Смерть

3 липня 2006 (85 років)
Самара

Поховання

Самара

Країна

СРСР

Приналежність

Роки служби

1940—1946

Партія

КПРС

Звання

Майор авіації

Формування

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди


			Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Медаль «За взяття Будапешта»	Медаль «За взяття Відня»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»	Медаль Жукова		Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Біжко.

Життєпис

Народився 3 квітня 1921 року в селі Загризовому, нині Борівського району Харківської області, в селянській родині. Українець.

Навесні 1930 року його родина, як куркульська, згідно з рішенням загальних зборів СОЗу, підлягала примусовому виселенню на Соловки. У 1933 році під час Голодомору втратив обох батьків і сестру. Дістався Харкова, де був безпритульним. Під час облави спійманий і доправлений до дитячої трудової колонії А. Макаренка на Холодній горі. Згодом був переведений до дитячого будинку при колгоспі села Лазірки Полтавської області. Здобув неповну середню освіту. У 1938 році вступив до Слов'янського залізничного технікуму (Донецька область), де закінчив два курси. Одночасно навчався в місцевому аероклубі.

Влітку 1940 року призваний до лав РСЧА й направлений на навчання до Ворошиловградської військової авіаційної школи пілотів, яку закінчив влітку 1943 року. Після проходження курсів перепідготовки на штурмовик Іл-2, направлений на фронт.

Учасник німецько-радянської війни з 13 вересня 1943 року. Воював на 1-му та 2-му Українських фронтах. Член ВКП(б) з 1944 року.

Всього за роки війни командир авіаційної ланки 92-го гвардійського штурмового авіаційного полку гвардії лейтенант В. Є. Біжко здійснив 143 вдалих бойових вильоти на літакові Іл-2 на штурмовку скупчень військової техніки і живої сили супротивника.

У 1946 році гвардії майор В. Є. Біжко вийшов у запас. У 1947 році закінчив курси пілотів цивільного флоту. Літав на Лі-2. Працював у Бугуруслані, Читі, Іркутську. З 1954 року мешкав у Самарі й до 1991 року працював керівником польотів у аеропорту Волзького району.

Помер 3 липня 2006 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за відвагу і героїзм, виявлені в роки німецько-радянської війни, гвардії лейтенантові Біжку Володимиру Єгоровичу надане звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 9004).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора (05.09.1944, 31.12.1944), Олександра Невського (13.06.1945), Вітчизняної війни 1-го (30.12.1943, 11.03.1985) та 2-го (24.05.1944) ступенів і медалями.

Посилання

Біжко Володимир Єгорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).