Бут Володимир Володимирович

Володимир Володимирович Бут (рос. Владимир Владимирович Бут, нар. 7 вересня 1977, Новоросійськ) — російський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Володимир Бут
Особисті дані
Народження	7 вересня 1977(1977-09-07) (46 років)
	Новоросійськ, СРСР
Громадянство	Росія  Німеччина
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1994–1996	«Чорноморець» (Н) «Боруссія» (Дортмунд)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1992–1994 «Чорноморець» (Н) 40 (5) 1996–2000 «Боруссія» (Дортмунд) 76 (8) 2000–2003 «Фрайбург» 67 (7) 2003–2005 «Ганновер 96» 4 (0) 2005 «Шинник» 7 (0) 2008 «Чорноморець» (Н) 37 (5) 2009–2010 ОФІ 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1998 Росія U-21  ? (?) 1999–2000 Росія 2 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за «Боруссію» (Дортмунд), з якою став переможцем Ліги чемпіонів УЄФА та володарем Міжконтинентального кубка. Також виступав за національну збірну Росії, у складі якої зіграв два матчі.

Клубна кар'єра

Народився 7 вересня 1977 року в місті Новоросійськ. Вихованець новоросійської футбольної школи (тренер Володимир Княжев), з 15 років виступав у місцевому клубі «Чорноморець» у Першій лізі Росії. Загалом за три сезони Бут взяв участь у 40 матчах другого за рівнем дивізіону країни.

Влітку 1994 року після вдалих виступів на юніорському чемпіонаті Європи в Ірландії (в одному з матчів була обіграна Німеччина 2:0), матчі якого переглядав один з тренерів дортмундської «Боруссії» Едді Бекамп, клуб запросив гравця і Володимир у 17 років поїхав до Німеччини. Однією з причин від'їзду стало вбивство батька, Володимира Георгійовича Бута, 27 вересня 1993 року в Новоросійську.

У Німеччині Бут спочатку виступав за юніорську команду «Боруссії», а з сезону 1996/97 став виступати за першу команду. У 1997 році «Боруссія» виграла Лігу чемпіонів, і Володимир став другим російським футболістом після Ігоря Добровольського, який удостоївся цього трофею. Загалои за чотири сезони Бут зіграв за клуб 76 матчів у Бундеслізі, але у жовтні 2000 року покинув клуб незабаром після приходу на тренерський місток клубу Маттіаса Заммера.

Протягом наступних трьох сезонів Бут був основним гравцем іншого німецького клубу «Фрайбург», з яким у сезоні 2001/02 вилетів з Бундсліги, але наступного року допоміг команді стати першою і повернутись у вищий дивізіон, після чого покинув клуб і пів року залишався без роботи. У січні 2004 року підписав контракт з клубом «Ганновер 96», але провів лише чотири гри в Бундеслізі за наступні півтора року.

Після закінчення контракту з «Ганновером» Бут збирався перейти в шотландський «Гартс» і англійський «Болтон», але переходи зірвалися в останній момент. В результаті гравець перейшов в «Шинник» (Ярославль), в якому у 2005 році зіграв 7 матчів у російській Прем'єр-лізі.

Протягом 2006 року залишався без клубу, а у січні 2007 року перебував на перегляді в «Динамо» (Бухарест), але в ході збору його кандидатура була відхилена головним тренером команди через недостатню фізичну готовність. У підсумку 2007 рік Бут також фактично пропустив, граючи на регіональному рівні в Швейцарії, де постійно проживала його сім'я.

Перед сезоном 2008 року підписав контракт з рідним новоросійським «Чорноморцем», що виступав у першому дивізіоні Росії, де зіграв 37 матчів і забив 5 голів.

У 2008 році оголосив про завершення кар'єри, але через півроку відновив виступи, підписавши дворічний контракт з грецьким клубом «Левадіакос». Однак незабаром сербський тренер Момчило Вукотич відмовився від послуг Володимира і той не зіграв за клуб жодного офіційного матчу.

Потім Бут перейшов у грецький ОФІ, але пішов з футболу після одного невдалого сезону.

Після повернення в Росію працював тренером дубля «Чорноморця», який виступав у вищій лізі чемпіонату Краснодарського краю. З 2016 року — спортивний директор новоросійського клубу.

Виступи за збірні

1998 року залучався до складу молодіжної збірної Росії.

17 серпня 1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в товариській грі проти Білорусі (2:0). 23 лютого 2000 року у товариській грі проти Ізраїлю провів свій другий і останній матч за збірну.

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Росія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
1-8-1999	Мінськ	Білорусь	0 – 2	Росія	товариський матч	-	70'
23-2-2000	Хайфа	Ізраїль	4 – 1	Росія	товариський матч	-	65'
Усього		Матчів	2		Голів	0

Титули і досягнення

• Чемпіон Німеччини (1):

«Боруссія» (Дортмунд): 1995–1996

• Володар Суперкубка Німеччини (1):

«Боруссія» (Дортмунд): 1996

• Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1):

«Боруссія» (Дортмунд): 1996–1997

• Володар Міжконтинентального кубка (1):

«Боруссія» (Дортмунд): 1997

Особисте життя

Одружений, дружина Жаннет, бізнесвумен, власниця салонів краси у Цюриху. Мають двох синів, Брендон-Владимир та Ентоні.

Старший брат Володимира  — також був футболістом і грав за «Чорноморець». У 2015 році став депутатом міської Думи Новоросійська, а 2016 року очолив Раду директорів ФК «Чорноморець».

Примітки

1. . Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
2. . Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 7 листопада 2018.
3. Володимир Бут — на оглядинах у бухарестському «Динамо». // «Спорт-Експрес», 21 січня 2007
4. Володимир Бут бухарестським «Динамо» не підійшов // «СЭ». Новини, 27 січня 2007
5. Новини [ 11 червня 2008 у Wayback Machine.] // «Спорт-Експрес», 15 грудня 2007
6. Володимир Бут продовжить кар'єру в Греції [ 16 липня 2009 у Wayback Machine.] // Чемпіонат.ру, 13 липня 2009
7. Володимир Бут покинув «Левадиакос» і перейшов в ОФІ [ 8 вересня 2009 у Wayback Machine.] // Чемпіонат.ру, 5 вересня 2009
8. . Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 7 листопада 2018.
9. . Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018.

Посилання

• Бут Володимир Володимирович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Бут Володимир Володимирович на сайті fussballdaten.de (нім.)
• Бут Володимир Володимирович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)