Бусел Яків

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бусел.

Я́ків Григо́рович Бу́сел (псевда: «Дніпровий», «Галина», «Заславський», «Київський», «Шахтар») (26 січня 1912(19120126), Митава (біля Риги), Ліфляндська губернія (за іншими даними — Кальварія (тепер — мікрорайон Вільнюса), Віленська губернія) — 15 вересня 1945, с. Бишки, Козівський район, Тернопільська область)  — український політичний діяч, публіцист, член Проводу ОУН (від серпня 1943), заступник командира УПА-Південь (1-ша половина 1944), начальник політвідділу Головного військового штабу(ГВШ) УПА (1944—1945).

Яків Григорович Бусел
Народився	26 січня 1912(1912-01-26) Митава (біля Риги), Ліфляндська губернія (за інш.дан. Кальварія (біля Вільнюса), Віленська губернія), Російська імперія
Помер	15 вересня 1945(1945-09-15) (33 роки) с. Бишки, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР ·Загинув у бою з НКВС
Національність	українець
Діяльність	журналіст-публіцист
Відомий завдяки	теоретик і організатор боротьби УПА
Alma mater	Львівський університет (юриспруденція)
Посада	заступник командира УПА-Північ начальник політвиховного відділу ГВШ УПА
Військове звання	Підполковник (посмертно)
Партія	ОУНР, ОУН
Родичі	Брат Бусел Олександр
Нагороди	(посмертно)
«Вісті з фронту УПА» (1943), «До зброї» (1943—1944) та ін. Яків Бусел, 1940-ві На Третьому надзвичайному великому зборі ОУН(б) (серпень 1943) обраний членом Проводу. Ініціатор скликання Першої конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії (листопад 1943). У лютому-серпні 1944, як заступник провідника ОУН і заступник командира УПА-Північ керував усім повстанським рухом краю, оскільки в цей час Дмитро Клячківський перебував на німецькій частині за лінією фронту. Улітку 1944 брав участь у творенні . Керівник політвишколу при Проводі ОУН, начальник політвиховного відділу Головного військового штабу (ГВШ) УПА (1944—1945). Друкувався в підпільних виданнях, видав брошуру «Совєтський патріотизм». Восени 1945 — керівник суспільно-політичної референтури крайового проводу на Волині. За оцінкою Василя Кука, Бусел був справжнім ідеологічним наставником УПА, а Петро Полтава, Осип Дяків-Горновий — його учнями і помічниками. Загинув 15 вересня 1945 у бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС у с. Бишки Козівського району Тернопільської області. Публіцистика (надрукована посмертно 1946) Нагороди Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/52 від 12.10.1952 р. полковник-політвиховник УПА Яків Бусел — «Київський» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА. Вшанування пам'яті У багатьох містах України є Вулиця Героїв УПА, до яких належить і Яків Бусел. 13.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Рівне Золотий хрест заслуги УПА (№ 004) переданий Віктору Буселу, племіннику Якова Бусела — «Київського». Література Бачина-Бачинський Євген. Є. Коновалець зблизька. — «Літопис Червоної Калини» 3, 1996. Іщук Олександр, Марчук Ігор. Брати Бусли. Життя за Україну [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.] — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2011. — 128 с. : фотогр. — (Літопис Української Повстанської Армії. Серія Події і люди; кн. 16). — . Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — . Содоль Петро. Українська Повстанча Армія, 1943—1949: Довідник. — Нью-Йорк, 1994. Стасюк О. Й. Бусел Яків [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 414. — . Українська журналістика в іменах. Бібл. ім. Стефаника НАН. Ред. М. Романюк. — Львів, 1997. — Вип. 4. Шумук Данило. Пережите і передумане. — К. : В-во ім. О. Теліги, 1998. Посилання Квазіенциклопедія ОУН-УПА^[недоступне посилання з червня 2019] Бусел Яків Див. також Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА Командири УПА Лицарі ОУН та УПА