Буйко Петро Михайлович

Буйко Петро Михайлович (* 19 (31) жовтня 1895(18951031) — † 15 жовтня 1943) — український лікар і партизан білоруського походження, професор (1938), доктор медичних наук (1940), Герой Радянського Союзу (1944).

Буйко Петро Михайлович
Народився	19 (31) жовтня 1895 Більськ, Більський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	15 жовтня 1943(1943-10-15) (47 років) с. Ярошівка, Генеральна округа Київ, Райхскомісаріат Україна ·страта
Поховання	Томашівка
Країна	СРСР
Національність	білорус
Діяльність	медицина
Alma mater	Київський медичний інститут
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Вчене звання	професор і професор^[d]
Вчителі	Крупський Олександр Іванович
Заклад	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

З 1917 працював у Києві фельдшером.

У 1922 закінчив Київський медичний інститут.

З 1933 — директор Київського інституту охорони материнства і дитинства Охматдит. Наукові праці присвячені питанням профілактики й терапії розривів промежини при родах (1938), а також лікуванню пузирно-піхвових свищів (1940). Ним запропонований метод фістулографії з гомотрансплантацією плаценти на ушитий дефект сечового міхура.

Під час Другої світової війни брав участь у партизанському русі, організував медичну службу радянського партизанського руху на Фастівщині.

Живцем спалений нацистами у с. Ярошівка на Київщині.

Про нього

• Баш Я. Професор Буйко [Текст]: [повість] / Я. Баш. — К.: Веселка, 1975. — 184 с.

Посилання

• Л. В. Кондратенко. Буйко Петро Михайлович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 394. — .