Бугаєнко Ігор Никонович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Бугаєнко.

І́гор Ни́конович Бугає́нко (нар. 3 січня 1939, Стави) — український живописець і мистецтвознавець; слен Спілки журналістів України з 1966 року та Спілки радянських художників України з 1976 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2000 року.

Бугаєнко Ігор Никонович
Народження	3 січня 1939(1939-01-03) (85 років) Стави, Кагарлицький район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	натюрморт і пейзаж
Навчання	Український поліграфічний інститут (1967)
Діяльність	мистецтвознавець, художник
Працівник	Мистецтво
Член	Спілка журналістів України і Спілка радянських художників України
Нагороди

Життєпис

Народився 3 січня 1939 року в селі Ставах (нині Обухівський район Київської області, Україна). З 1961 по 1964 рік працював у редакції газети «Патріот Батьківщини». 1967 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова.

Протягом 1965—1980 років працював у видавництві «Мистецтво»; у 1981—1987 роках обіймав посаду відповідального секретаря Київської організації Спілки художників України; у 1988—1991 роках очолював відділ програм і оргроботи Українського фонду культури; у 1991—1992 роках обіймав посади заступника директора, головного редактора Акціонерного товариства «Обереги»; з 1993 року — відповідального секретаря, заступника голови Київської організації Спілки художників України.

Мешкає у Києві в будинку на вулиці Володимира Винниченка, № 14.

Творчість

Працює у галузі станкового живопису (пише пейзажі, натюрморти). Серед робіт:

• «Чорнобривці» (1983);
• «Спомин дитинства» (1983);
• «Місячна ніч» (1983);
• «Натюрморт з лимонами» (1984);
• «Бузок» (1984);
• «Кримський пейзаж» (1985);
• «Півонії» (1987);
• «Літо» 1989);
• «Навесні» (1994);
• «Натюрморт з раками» (1997);
• «Півники» (1999);
• «Натюрморт з волошками» (2001).

Бере участь у художніх виставках з 1994 року.
Автор мистецтвознавчих праць:

• «Гравюри Володимира Куткіна» (1967);
• «Микола Глущенко» (1973);
• «Михайло Романишин» (1979);
• «Василь Непийпиво» (1986);
• «Тетяна Яблонська» (1991);
• «Василь» Гурін (1999).

Також автор дослідження «Шлях до України — шлях до істини» (1995); художньо-технічного оформлення низки видань; низки статей до Енциклопедії сучасної України.

Примітки

1. Указ Президента України від 3 жовтня 2000 року № 1103/2000 «Про нагородження діячів образотворчого мистецтва»
2. Художники Києва, 2000, с. 35.
3. І. Н. Бугаєнко. Авторський внесок. / Енциклопедія сучасної України

Література

• Бугаєнко Ігор Никонович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 88. — .;
• Ігор Бугаєнко // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 35. — .;
• Є. А. Афанасьєв. Бугаєнко Ігор Никонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — .