Брись Олексій

Олексій (Леонід) Семенович Брись (псевдо: «Остап») (15 грудня 1921, с. Рачині, нині Горохівський район — 6 січня 2015, Львів) — командир куреня УПА у Військовій окрузі ВО «Турів».

Брись Олексій Семенович
Брись Олексій в 1940-ві
Народився	15 грудня 1921(1921-12-15) с. Рачині, нині Горохівський район, Волинська область, Україна
Помер	6 січня 2015(2015-01-06) (93 роки) Львів
Поховання	Івано-Франківськ
Національність	українець
Посада	курінний УПА у Військовій окрузі ВО «Турів»
Партія	ОУН
знищення прикордонної застави у Миколаєві чотою «Вітролома», розгром жандармської колони з 10 машин у квітні 1943, розгром концтабору в с. Лобачівці та звільнення полонених, оборона Свинаринської Січі від «червоних партизанів», евакуація важкої зброї на Горохівщину. За однією з версій, підрозділами куреня, а саме роєм «Тараса» та чотою «Вишні», на початку травня 1943 був убитий обергрупенфюрер СА Віктор Лютце. У серпні 1943 чота «Берези» (Марценюк Андрій) вела бої біля с. Загорова. Звільнення в'язнів 4 квітня 1943 його курінь розгромив нацистський концтабір в селі Любачівка та звільнив в'язнів. Як згадував сам Брись-«Остап»: Наступ на Лобачівку ми провели за всіма правилами військової тактики. Оточили село, зробили засідку з кулеметами. Бій тривав близько двох годин, загинуло 6 вояків УПА, вбито 43 німецьких вояків i поліцаїв. В'язнів відпустили додому, коменданта привселюдно розстріляли на вулиці. Цього ж дня повстанці напали на німецьку автоколону на шосе Горохів — Берестечко біля Лобачівського лісу, в ході бою знищили 8 вантажних та 2 легкових автомобілі. Начальника горохівської жандармерії Гампеля взяли у полон, а згодом розстріляли. Повстанці втратили лише одного побратима – Калістрата Дзюбу, уродженця села Брани. Полон. Заслання. Політична активність на засланні У лютому 1944 Олексія Брися було схоплено радянською розвідкою й опісля кинуто до концтабору. Вироком Військового трибуналу 1-го Українського фронту 13 серпня 1944 року засуджений за ст. 54-1а, 54-11 КК СРСР до 10 років виправно-трудових таборів та обмеження волі на 5 років. Ув'язнення відбував у Печорлазі та Мінлазі. Звільнений з ув'язнення 8 жовтня 1953 року. Перебуваючи на засланні Олексій Брись проводив активну діяльність. Він був заступником голови товариства «Україна» у Воркуті, учасником Першого Конгресу українців в Росії. Реабілітований 27 жовтня 1994 року прокуратурою Волинської області. Доля родини Старший брат загинув від рук гестапо, молодший — в боях з чекістами. Батько, матір, бабуся були у німецькому концтаборі, а після «звільнення» репресовані більшовиками. Батько помер з голоду в Казахстані, мати — у Воркуті. Дружина відбула 10 років у Норільську на засланні. Пам'ять У місті Луцьк вулицю Баранова перейменували на вулицю Олексія Брися. Див. також Командири УПА УПА-Північ ВО «Турів» Грацюк Григорій «Верховинець» Зінчук Тихон «Кубик» Примітки * Іван Ольховський. З життєпису курінного УПА Олексія Брися^[недоступне посилання з червня 2019]. Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк: Пролог, 1994. — С. . Олексій Брись: «Ми творили неможливе» // Час Руху. — 3 жовтня 2008. — № 19 (101). Семенюк М. Боротьба УПА з німецькими окупантами. Мы — граждане России. ОУР. — Москва: Словянский диалог, 1994. — С. . У Луцьку вчергове перейменували 11 вулиць. konkurent.ua (укр.). Процитовано 30 серпня 2023. Посилання Іван Ольховський, З життєпису курінного УПА Олексія Брися Володимир Ковальчук, Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур Запис № 117941 у Національному банку репресованих 1943, сотня УПА Олексія Брися розгромила нацистський концтабір у селі Лобачівка на Волині