Брані в село у складі Великомежиріцької громади Рівненського району Рівненської області населення 140 осіб село Бранів К

Брані́в — село у складі Великомежиріцької громади Рівненського району Рівненської області; населення — 140 осіб.

село Бранів
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Громада	Великомежиріцька сільська громада
Облікова картка	Бранів
Основні дані
Засноване	1855
Населення	140
Площа	0,992 км²
Густота населення	141,13 осіб/км²
Поштовий індекс	34730
Телефонний код	+380 3651
Географічні дані
Географічні координати	50°35′03″ пн. ш. 26°50′47″ сх. д. / 50.58417° пн. ш. 26.84639° сх. д. / 50.58417; 26.84639Координати: 50°35′03″ пн. ш. 26°50′47″ сх. д. / 50.58417° пн. ш. 26.84639° сх. д. / 50.58417; 26.84639
Відстань до обласного центру	45 км
Відстань до районного центру	25 км


Місцева влада
Адреса ради	Рівненська область, Корецький район, с. Світанок
Карта
Бранів
Бранів
Мапа

Походження назви

Від «брань» — війна, битва. Припускається, що в давнину на місці сучасного села відбулася велика битва, свідченням якої є понад 300 старих могил, розкиданих в околицях Бранева. Ймовірно, йдеться про події князівської міжусобиці — боротьби за Київ між Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Довгоруким. У 1151 році військо князя Галицького Володимира Володаровича (союзника Довгорукого) знищило угорський військовий контингент, який рухався до Києва на допомогу Ізяславу Мстиславичу. Сталося це поблизу нинішнього села Сапожин, яке лежить за 2 км на схід від Бранева.

Історія

1855 — перша письмова згадка про село.
1897 — 53 будинки, 367 мешканців.
У 1906 році село Гощанської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 40 верст, від волості 12. Дворів 68, мешканців 394.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	140	100%

Архітектура

Церква Св. Архистратига Михаїла.

Автошляхи

М06

Примітки

Словник української мови: В 11-ти тт. — Т. 1. А — В. — К., 1970. — С. 227.
Ономастичні й діалектичні матеріали Ровенського державного педагогічного інституту ім. Д. З. Мануїльського. Зібрані у 1960—1988 рр. // Державний архів Рівненської області, ф. 489.
Літопис Руський. — К., 1989. — С. 249.
Чертков М. И. Военно-топографическая карта Волынской губернии. — К., 1855.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року): У 2-х тт. — Т. 1. — Вінніпег, 1984. — С. 137.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 12 лютого 2020.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Література

Панасенко О. Рівненщина: сторінки минулого. — Рівне, 2001. — 314 с.
Панасенко О., Якубець Л. Корець і Кореччина: історія. — Луцьк, 2000. — 144 с.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Словник української мови: В 11-ти тт. — Т. 1. А — В. — К., 1970. — С. 227.

[2] Ономастичні й діалектичні матеріали Ровенського державного педагогічного інституту ім. Д. З. Мануїльського. Зібрані у 1960—1988 рр. // Державний архів Рівненської області, ф. 489.

[3] Літопис Руський. — К., 1989. — С. 249.

[4] Чертков М. И. Военно-топографическая карта Волынской губернии. — К., 1855.

[5] Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року): У 2-х тт. — Т. 1. — Вінніпег, 1984. — С. 137.

[Список_населених_місць_Волинської_губернії._—_Житомир:_Волинська_губернська_типографія,_1906._—_219_с.-6] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 12 лютого 2020.

[ukr-socialdata-mova-2001-7] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних