Бразильська золота лихоманка

Бразильська золота лихоманка — золота лихоманка в португальській колонії Бразилія в 1700-х роках.

Віла Ріка

Головна площа Ору-Прету — Praça Tiradentes

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Золота лихоманка (значення).

Історія

Пошуки золота в Бразилії почалися майже одначасно з початком колонізації цієї країни європейцями. Експедиції бандейрантів, або Бандейра не організовувалися владою, їх учасники забезпечували себе усім необхідним самостійно.

Спочатку бандейранти займалися викраденням в рабство індіанців, а коли 1660-х роках португальське уряд призначив нагороду за розвідку родовищ золота і срібла в Бразилії, вони зайнялися цим поряд з викраденням індіанців в рабство, пізніше повністю переключилися на пошуки золота, срібла, алмазів та інших корисних копалин. Бандейранти збиралися в невеликі групи і досліджували внутрішні області Бразилії. Групи складалися з аборигенів і людей європейського походження, які перейняли їхній спосіб життя, що дозволяв вижити в умовах вологих тропічних лісів.

У 1696 році група бандейрантів досягла гори , що знаходиться в сучасному бразильському штаті Мінас-Жерайс. Один з учасників експедиції, , побачив у місцевому ручаї чорні камінці, що виявилися золотими самородками, вкритими тонким шаром залізної іржі. За два роки до Ітаколумі вирушив , який відкрив величезне родовище дорогоцінного металу, якому дав назву Ору-Прету, що з португальської перекладаються як «чорне золото».

Це стало початком першої в історії золотої лихоманки. Центром видобутку стало поселення золотошукачів (з португальської — «багате місто»). В 1712 році Віла Ріка отримало статус міста, а в 1720 році стало столицею теориторії Мінас-Жерайс. У 1823 році Віла Ріка отримав статус імперського міста Ору-Прету.

Підсумки

Бразильська золота лихоманка стала наймасовішою і найтривалішою золотою лихоманкою, понад 400 000 старателів з ​​Португалії та півмільйона рабів з Африки брали участь в ній з 1690-х до 1820-х. Багато людей залишали плантації цукрової тростини і міста північно-східного узбережжя Бразилії та перебиралися в Ору-Прету.

До 1725 вже половина населення Бразилії проживала на південному сході. Золота лихоманка мала величезне значення для бразильської економіки та призвела до такого значного припливу капіталу в південно-східні колонії, що португальський уряд в 1763 перемістив столицю Бразилії з Салвадора (на північному сході) в Ріо-де-Жанейро.

Усього в 1700-1800 тут видобуто 1 000 тонн золота і 3 мільйони каратів алмазів.

Див. також

• Бандейранти
• Колоніальна Бразилія

Примітки

1. . Еспресо. 2020-07-06. Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
2. «Ouro Preto.» Колумбійська енциклопедія, шосте видання, 2008. Encyclopedia.com. 27 Apr. 2009
3. Historic Town of Ouro Preto. ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 20 грудня 2010.

Література

• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.