Борищак Олексій Андрійович

Олексі́́й Андрі́́йович Борища́к (1 серпня 1979(19790801), Першотравневе, нині Куп'янського району, Харківської області — 29 серпня 2014, Побєда, Донецька область) — український військовик, підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Борищак Олексій Андрійович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	1 серпня 1979(1979-08-01) Першотравневе
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (35 років) Побєда
Поховання	Кременчук
Alma Mater	Харківський інститут танкових військ
Військова служба
Роки служби	1998-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Командування
заступник командира батальйону
Нагороди та відзнаки

Короткий життєпис

Народився 1 серпня 1979 року в селі Першотравневе, нині Куп'янського району, Харківської області. З 1983 року із батьками проживав у місті Кременчук Полтавської області, 1994 року закінчив 9 класів кременчуцької ЗОШ № 31, Кременчуцький технікум залізничного транспорту, займався гирьовим спортом, займав призові місця. Вступав до військових вищих навчальних закладів, але не проходив по конкурсу.

З 1998 році призваний на строкову службу, під час неї вступив до Харківського інституту танкових військ. На 3-му курсі одружився — закінчив навчання 2003 року. З 2003 року був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр. 2013 року «Десну» почали розформовувати та Олексій разом з дружиною перевівся в Черкаське на Дніпропетровщині.

Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. З березня 2014 року із підрозділом вирушив в Луганську область на кордон з Росією. 28 липня повернувся на ротацію, 19 серпня після бойового злагоджування знову вирушив в зону бойових дій під Іловайськ.

Востаннє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. Загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі в районі села Побєда — майор Борищак лишився прикривати відхід підрозділу.

Був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі села Побєда. Ексгумований 18 вересня 2014 року пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), привезений до Дніпропетровська. Лежав в одній могилі разом з Віктором Ілляшенком, Романом Яковцем та невідомими загиблими.

Спочатку він був похований у Дніпропетровську на Алеї Героїв як невідомий солдат, у лютому 2015 року ідентифікований серед похованих невідомих Героїв. 13 березня 2015 року після прощання у Свято-Миколаївській церкві Олексія перепоховали на Свіштовському кладовищі у Кременчуці.

Залишилися мама Людмила, дружина Оксана, донька Валерія (нар. 2004).

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

• 22 вересня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно);
• відзнакою «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради, 21 жовтня 2015 року (посмертно);
• 24 жовтня 2015 року в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні таблиці випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову;
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 34;
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії
• нагрудним знаком «Іловайський хрест» (посмертно)

Примітки

1. . memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 17 травня 2023.
2. Заступника комбата Борищака перепоховають в Кременчуці. bastion.tv. Останній бастіон. 7 березня 2015. Процитовано 17 травня 2023.
3. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
4. Відзнака «За вірність народу України»
5. . telegraf.in.ua (рос.). Кременчуцький ТелеграфЪ. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 17 травня 2023.
6. Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16.10.2015 р. № 616 «Про увічнення пам'яті Гавелі Б. В., Борищака О. А., Кирилова А. С., Гудзенка Ю. О. в м. Кременчуці»
7. . mil.gov.ua. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 21 листопада 2023. Процитовано 16 червня 2024.
8. Нагрудний знак «Іловайський хрест»

Джерела

• . remember.wiki. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 16 червня 2024.
• . memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 17 травня 2023.
• . ngua.org. Архів оригіналу за 1 лютого 2024. Процитовано 16 червня 2024.