Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Болко II Малий або Болеслав II Свидницький (бл. 1312 — 28 липня 1368) — князь Свидницький в 1326—1368 роках, Яворський (1346—1368), Львувецький (1346—1368), Бжегзький і Олавський (1358—1368), Севезький (1359—1368), Глогувський (1361—1368), Лужицький (1364—1368) і Стинавський (1365—1368). Останній незалежний правитель з династії Сілезьких П'ястів, після смерті його володіння перейшли до Богемської корони.
| Болко II Малий | |
|---|---|
 | |
| Народився | травень 1308[1] |
| Помер | 28 липня 1368[1] (60 років) або 1368 Свідниця[2] |
| Поховання | Абатство Кшешув |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | аристократ |
| Галузь | уряд[3] і політика[3] |
| Знання мов | німецька і польська[3] |
| Титул | герцог |
| Рід | Сілезькі П'ясти |
| Батько | Бернард Свидницький |
| Мати | d |
| Брати, сестри | d, Єлизавета Свідницька і d |
| У шлюбі з | d |
| |
Життєпис
Був найстаршим сином князя Свидницького Бернарда з династії Сілезьких П'ястів та його дружини Кунігунди, доньки Владислава I Локетека князя Куявії, а з 1320 року — короля Польщі.
1326 року, після смерті свого батька Болко II разом із своїм молодшим братом Генріхом II став співправителем у володіннях батька. Оскільки обидва князі були ще неповнолітніми, спочатку їх опікунами були двоє їхніх рідних дядьків по батьківській лінії, князі Болко II Зебицький і Генріх I Яворський, а також їх мати Кунігунда, яка в 1328 році вдруге вийшла заміж за князя Саксонського Рудольфа I. Від цього шлюбу у Болка II був зведений брата Мешко Саксен-Вітенберзький (1330—1350). Кунігунда помера 1331 року, після чого Болко II правив самостійно.
Однією з перших проблем, з якою Болеслав II зіштовхнувся у роки його правління, було збереження незалежності свого князівства. Богемський король Ян Люксембурзький прагнув підкорити своїй верховній владі всі Сілезські князівства. Після наступу 1329 року йому вдалося отримати контроль над значною частиною Сілезії, оскільки майже всі удільні князі змушені були принести йому омаж і платити данину. Лише два Сілезські володарі відмовилися стати васалами Богемського короля: Болко II та чоловік його рідної сестри Констанції - князь Пшемислав II Глогувський.
Князь Болеслав II Свидницький, маючи малі сили, відвідав двір короля Угорщини Карла Роберта, звернувшись до нього за підтримкою проти навали Люксембургів. Також він встановив контакти зі своїм дідом по материнській лінії, польським королем Владиславом I Локотком, а у серпні 1329 року поїхав до імператора Священної Римської імперії Людовика IV Баварського до Італії. Він прагнув укласти союз з іншими монархами проти короля Яна Люксембурзького.
Тим часом, об’єднавшись із Тевтонським орденом, Ян Люксембурзький вторгся до Сілезії 1331 року. Болко II чинив йому відчайдушний спротив, проте сили були нерівні, й король Ян зміг приєднати до Богемії Глогувське князівство.
1336 року його дядько Болко II Зебицький змушений був підкоритись Богемським військам, оскільки польський король Казимир III відмовився допомагати князям та від своїх претензій на Сілезію.
Щоб зміцнити своє міжнародне становище, 1 червня 1338 року Болко II одружився з Аґнес, донькою князя Австрії Леопольда I з династії Габсбургів. Габсбурги були одними з головних суперників Люксембургів і нещодавно воювали з ними за Австрію та Штирію. Чим він домігся деяких значних поступок, серед яких торговельна угода, яка дозволяла купцям з його князівства доступ до польських і українських земель. Зрештою, 1 січня 1345 року його посередництво призвело до офіційного союзу між Вітельсбахами, Польщею та Угорщиною.
Після цього польський король Казимир III використав цей новий союз на свою користь. Він ув'язнив старшого сина і спадкоємця короля Яна князя Моравії Карла. Ян Люксембург у свою чергу відповів вторгненням на землі Болко II, а польський і угорський королі оголосили йому війну. Однак імператор Священної Римської імперії Людовик IV швидко підписав тимчасове перемир'я з Яном Люксембургом. Війна закінчилася внічию. Король Ян не дожив до її кінця; він загинув 1346 року в іншій війні, у битві при Кресі. Через рік помер імператор Священної Римської імперії Людовик IV. 22 листопада 1348 року мир було підписано в Намислові. Остаточна нормалізація відносин між Болко II і новим імператором Священної Римської імперії та німецьким королем Карлом IV відбулася лише в результаті посередництва австрійського князя Альберта II 16 серпня 1350 року.
1346 року, після смерті свого дядька, князя Генріха I Яворського, Болко II успадкував його володіння князівства Яворське і Львовек. Незадовго до цього молодший брат Болко II і його співправитель Генріх II помер, залишивши лише одну доньку Ганну. Болко II, як найближчий родич чоловічої статі, став законним опікуном Ганни і став вважати свою племінницю спадкоємицею всіх своїх земель.
13 грудня 1350 року 11-річна Ганна та 11-місячний Вацлав, старший син і спадкоємець імператора Карла IV, були заручені. Згідно з угодою, пара успадкувала землі Болка II у випадку його смерті без спадкоємця, однак було обумовлено, що вони зможуть отримати володіння його князівства лише після смерті дружини Болка II Аґнеси Австрійської, яка за заповітом чоловіка отримала його володіння як посаг. Однак через п'ятнадцять днів, 28 грудня, молодий Вацлав помер, і поселення було розірвано. Тим не менш, імператор Карла IV вирішив не відмовлятися від намірів таким зручних шляхом взяти під контроль володіння Болка II. Раптова смерть його другої дружини Ганни Баварської, матері покійного Вацлава, 2 лютого 1353 року дала йому нову можливість отримати князівства; майже відразу ж він попросив у Болко II руки своєї племінниці, і колишню угоду було поновлено. Весілля відбулося в Буді, Угорщина (де Ганна жила з матір'ю після смерті свого батька) 27 травня 1353 року. Окрім Болка II, на весіллі були присутні: князь Австрії Альберт II, король Угорщини Людовик I, маркграф Людовик VI Бранденбурзький, князь Рудольф I Саксен-Віттенберзький (вітчим Болко II) і посланці короля Польщі і Венеціанської республіки.
28 липня Ганна Свидницька була коронована королевою Богемії в Празі архієпископом Арноштом Пардубіцьким. 9 лютого 1354 року в Аахені вона була коронована як німецька королева. Під час коронації Карла IV як імператора Священної Римської імперії в римській базиліці Святого Петра 5 квітня 1355 року Ганна була коронована як імператриця Священної Римської імперії. Таким чином вона стала першою королевою Богемії, яка стала імператрицею.
Після цього, завдяки процвітанню своїх володінь Болко II купив багато земель у менш заможних князів Сілезії. 1358 року він купив у князя Вацлава I Легницького золоті копальні в Злотому Стоку та половину Бжега й Олави; незабаром після цього він купив половину князівства у князя Яна Стинавського. У 1359 році Болко II купив місто Севеж у князя Цешинського. 1360 року він купив Конти Вроцлавські. Від вдови князя Пшемислава II, своєї рідної сестри Констанції він отримав Глогувське князівство, а Констанція, яку зробили черницею, відмовилася від своїх володінь на користь Болко II. Імператор Карла IV, впевнений, що він отримає всю цю власність собі, всіляко сприяв цим придбанням та допомагав у отриманні земель під контроль свого тестя.
Найбільшим активом Болко II стало придбання 14 квітня 1364 року Лужицького князівства за величезну суму в 21 000 чистого срібла, що стало одним із найважливіших його володіння.
1364 року він був одним із Європейських монархів, запрошених на Краківський конгрес, де взяв участь у знаменитому бенкеті у Вержинеку, де разом із господарем, королем Польщі Казимиром III, виголосив почесну промову та допомагав королям Угорщини Людовику I, Данії Вальдемару IV, Кіпру Петру I; і герцогу Отто V Баварський, Владислав Опольському і Богиславу V Поморсько-Штольпський віришити питання взаємодії.
Болко ІІ помер 28 липня 1368 року і був похований в абатстві Грюссау. Він був останнім незалежним правителем з династії Сілезьких П’ястів, започаткованої князем Польщі і Сілезії, онуком Великого князя Київського Святополка II Ізяславича - Владиславом II.
До 1392 року його величезними землями володіла його дружина Аґнеса; після її смерті король Вацлав IV, єдиний син імператора Карла IV і Ганни Свидницької, включив всі ці князівства до складу Богемської корони.
Примітки
- verschiedene Autoren Neue Deutsche Biographie — Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 1953. — doi:10.1163/9789004337862_LGBO_COM_140215
- Deutsche Nationalbibliothek Record #104237392 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Чеська національна авторитетна база даних
Джерела
- Joachim Bahlcke, Schlesien und die Schlesier, Langen-Müller-Verlag, 2000, .
- Grünhagen, H.: Geschichte Schlesiens , Breslau 1878.
- Boehm, Barbara Drake; et al. (2005). Prague: The Crown of Bohemia, 1347–1437. New York: The Metropolitan Museum of Art. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bolko II Malij abo Boleslav II Svidnickij bl 1312 28 lipnya 1368 knyaz Svidnickij v 1326 1368 rokah Yavorskij 1346 1368 Lvuveckij 1346 1368 Bzhegzkij i Olavskij 1358 1368 Sevezkij 1359 1368 Gloguvskij 1361 1368 Luzhickij 1364 1368 i Stinavskij 1365 1368 Ostannij nezalezhnij pravitel z dinastiyi Silezkih P yastiv pislya smerti jogo volodinnya perejshli do Bogemskoyi koroni Bolko II MalijNarodivsyatraven 1308 1 Pomer28 lipnya 1368 1368 07 28 1 60 rokiv abo 1368 Svidnicya 2 PohovannyaAbatstvo KsheshuvKrayinaNimechchinaDiyalnistaristokratGaluzuryad 3 i politika 3 Znannya movnimecka i polska 3 TitulgercogRidSilezki P yastiBatkoBernard SvidnickijMatiKunigunda KuyavskadBrati sestriYindrih II Svidnickijd Yelizaveta Svidnicka i Konstanciya SvidnickadU shlyubi zAgnesad Mediafajli u VikishovishiZhittyepisred Buv najstarshim sinom knyazya Svidnickogo Bernarda z dinastiyi Silezkih P yastiv ta jogo druzhini Kunigundi donki Vladislava I Loketeka knyazya Kuyaviyi a z 1320 roku korolya Polshi 1326 roku pislya smerti svogo batka Bolko II razom iz svoyim molodshim bratom Genrihom II stav spivpravitelem u volodinnyah batka Oskilki obidva knyazi buli she nepovnolitnimi spochatku yih opikunami buli dvoye yihnih ridnih dyadkiv po batkivskij liniyi knyazi Bolko II Zebickij i Genrih I Yavorskij a takozh yih mati Kunigunda yaka v 1328 roci vdruge vijshla zamizh za knyazya Saksonskogo Rudolfa I Vid cogo shlyubu u Bolka II buv zvedenij brata Meshko Saksen Vitenberzkij 1330 1350 Kunigunda pomera 1331 roku pislya chogo Bolko II praviv samostijno Odniyeyu z pershih problem z yakoyu Boleslav II zishtovhnuvsya u roki jogo pravlinnya bulo zberezhennya nezalezhnosti svogo knyazivstva Bogemskij korol Yan Lyuksemburzkij pragnuv pidkoriti svoyij verhovnij vladi vsi Silezski knyazivstva Pislya nastupu 1329 roku jomu vdalosya otrimati kontrol nad znachnoyu chastinoyu Sileziyi oskilki majzhe vsi udilni knyazi zmusheni buli prinesti jomu omazh i platiti daninu Lishe dva Silezski volodari vidmovilisya stati vasalami Bogemskogo korolya Bolko II ta cholovik jogo ridnoyi sestri Konstanciyi knyaz Pshemislav II Gloguvskij Knyaz Boleslav II Svidnickij mayuchi mali sili vidvidav dvir korolya Ugorshini Karla Roberta zvernuvshis do nogo za pidtrimkoyu proti navali Lyuksemburgiv Takozh vin vstanoviv kontakti zi svoyim didom po materinskij liniyi polskim korolem Vladislavom I Lokotkom a u serpni 1329 roku poyihav do imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Lyudovika IV Bavarskogo do Italiyi Vin pragnuv uklasti soyuz z inshimi monarhami proti korolya Yana Lyuksemburzkogo Tim chasom ob yednavshis iz Tevtonskim ordenom Yan Lyuksemburzkij vtorgsya do Sileziyi 1331 roku Bolko II chiniv jomu vidchajdushnij sprotiv prote sili buli nerivni j korol Yan zmig priyednati do Bogemiyi Gloguvske knyazivstvo 1336 roku jogo dyadko Bolko II Zebickij zmushenij buv pidkoritis Bogemskim vijskam oskilki polskij korol Kazimir III vidmovivsya dopomagati knyazyam ta vid svoyih pretenzij na Sileziyu Shob zmicniti svoye mizhnarodne stanovishe 1 chervnya 1338 roku Bolko II odruzhivsya z Agnes donkoyu knyazya Avstriyi Leopolda I z dinastiyi Gabsburgiv Gabsburgi buli odnimi z golovnih supernikiv Lyuksemburgiv i neshodavno voyuvali z nimi za Avstriyu ta Shtiriyu Chim vin domigsya deyakih znachnih postupok sered yakih torgovelna ugoda yaka dozvolyala kupcyam z jogo knyazivstva dostup do polskih i ukrayinskih zemel Zreshtoyu 1 sichnya 1345 roku jogo poserednictvo prizvelo do oficijnogo soyuzu mizh Vitelsbahami Polsheyu ta Ugorshinoyu Pislya cogo polskij korol Kazimir III vikoristav cej novij soyuz na svoyu korist Vin uv yazniv starshogo sina i spadkoyemcya korolya Yana knyazya Moraviyi Karla Yan Lyuksemburg u svoyu chergu vidpoviv vtorgnennyam na zemli Bolko II a polskij i ugorskij koroli ogolosili jomu vijnu Odnak imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Lyudovik IV shvidko pidpisav timchasove peremir ya z Yanom Lyuksemburgom Vijna zakinchilasya vnichiyu Korol Yan ne dozhiv do yiyi kincya vin zaginuv 1346 roku v inshij vijni u bitvi pri Kresi Cherez rik pomer imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Lyudovik IV 22 listopada 1348 roku mir bulo pidpisano v Namislovi Ostatochna normalizaciya vidnosin mizh Bolko II i novim imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi ta nimeckim korolem Karlom IV vidbulasya lishe v rezultati poserednictva avstrijskogo knyazya Alberta II 16 serpnya 1350 roku 1346 roku pislya smerti svogo dyadka knyazya Genriha I Yavorskogo Bolko II uspadkuvav jogo volodinnya knyazivstva Yavorske i Lvovek Nezadovgo do cogo molodshij brat Bolko II i jogo spivpravitel Genrih II pomer zalishivshi lishe odnu donku Gannu Bolko II yak najblizhchij rodich cholovichoyi stati stav zakonnim opikunom Ganni i stav vvazhati svoyu pleminnicyu spadkoyemiceyu vsih svoyih zemel 13 grudnya 1350 roku 11 richna Ganna ta 11 misyachnij Vaclav starshij sin i spadkoyemec imperatora Karla IV buli zarucheni Zgidno z ugodoyu para uspadkuvala zemli Bolka II u vipadku jogo smerti bez spadkoyemcya odnak bulo obumovleno sho voni zmozhut otrimati volodinnya jogo knyazivstva lishe pislya smerti druzhini Bolka II Agnesi Avstrijskoyi yaka za zapovitom cholovika otrimala jogo volodinnya yak posag Odnak cherez p yatnadcyat dniv 28 grudnya molodij Vaclav pomer i poselennya bulo rozirvano Tim ne mensh imperator Karla IV virishiv ne vidmovlyatisya vid namiriv takim zruchnih shlyahom vzyati pid kontrol volodinnya Bolka II Raptova smert jogo drugoyi druzhini Ganni Bavarskoyi materi pokijnogo Vaclava 2 lyutogo 1353 roku dala jomu novu mozhlivist otrimati knyazivstva majzhe vidrazu zh vin poprosiv u Bolko II ruki svoyeyi pleminnici i kolishnyu ugodu bulo ponovleno Vesillya vidbulosya v Budi Ugorshina de Ganna zhila z matir yu pislya smerti svogo batka 27 travnya 1353 roku Okrim Bolka II na vesilli buli prisutni knyaz Avstriyi Albert II korol Ugorshini Lyudovik I markgraf Lyudovik VI Brandenburzkij knyaz Rudolf I Saksen Vittenberzkij vitchim Bolko II i poslanci korolya Polshi i Venecianskoyi respubliki 28 lipnya Ganna Svidnicka bula koronovana korolevoyu Bogemiyi v Prazi arhiyepiskopom Arnoshtom Pardubickim 9 lyutogo 1354 roku v Aaheni vona bula koronovana yak nimecka koroleva Pid chas koronaciyi Karla IV yak imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi v rimskij bazilici Svyatogo Petra 5 kvitnya 1355 roku Ganna bula koronovana yak imperatricya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Takim chinom vona stala pershoyu korolevoyu Bogemiyi yaka stala imperatriceyu Pislya cogo zavdyaki procvitannyu svoyih volodin Bolko II kupiv bagato zemel u mensh zamozhnih knyaziv Sileziyi 1358 roku vin kupiv u knyazya Vaclava I Legnickogo zoloti kopalni v Zlotomu Stoku ta polovinu Bzhega j Olavi nezabarom pislya cogo vin kupiv polovinu knyazivstva u knyazya Yana Stinavskogo U 1359 roci Bolko II kupiv misto Sevezh u knyazya Ceshinskogo 1360 roku vin kupiv Konti Vroclavski Vid vdovi knyazya Pshemislava II svoyeyi ridnoyi sestri Konstanciyi vin otrimav Gloguvske knyazivstvo a Konstanciya yaku zrobili cherniceyu vidmovilasya vid svoyih volodin na korist Bolko II Imperator Karla IV vpevnenij sho vin otrimaye vsyu cyu vlasnist sobi vsilyako spriyav cim pridbannyam ta dopomagav u otrimanni zemel pid kontrol svogo testya Najbilshim aktivom Bolko II stalo pridbannya 14 kvitnya 1364 roku Luzhickogo knyazivstva za velicheznu sumu v 21 000 chistogo sribla sho stalo odnim iz najvazhlivishih jogo volodinnya 1364 roku vin buv odnim iz Yevropejskih monarhiv zaproshenih na Krakivskij kongres de vzyav uchast u znamenitomu benketi u Verzhineku de razom iz gospodarem korolem Polshi Kazimirom III vigolosiv pochesnu promovu ta dopomagav korolyam Ugorshini Lyudoviku I Daniyi Valdemaru IV Kipru Petru I i gercogu Otto V Bavarskij Vladislav Opolskomu i Bogislavu V Pomorsko Shtolpskij virishiti pitannya vzayemodiyi Bolko II pomer 28 lipnya 1368 roku i buv pohovanij v abatstvi Gryussau Vin buv ostannim nezalezhnim pravitelem z dinastiyi Silezkih P yastiv zapochatkovanoyi knyazem Polshi i Sileziyi onukom Velikogo knyazya Kiyivskogo Svyatopolka II Izyaslavicha Vladislavom II Do 1392 roku jogo velicheznimi zemlyami volodila jogo druzhina Agnesa pislya yiyi smerti korol Vaclav IV yedinij sin imperatora Karla IV i Ganni Svidnickoyi vklyuchiv vsi ci knyazivstva do skladu Bogemskoyi koroni Primitkired a b v verschiedene Autoren Neue Deutsche Biographie Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften 1953 doi 10 1163 9789004337862 LGBO COM 140215 d Track Q222784d Track Q1419226d Track Q2818964 Deutsche Nationalbibliothek Record 104237392 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 a b v Cheska nacionalna avtoritetna baza danih d Track Q13550863Dzherelared Joachim Bahlcke Schlesien und die Schlesier Langen Muller Verlag 2000 ISBN 3 7844 2781 2 Grunhagen H Geschichte Schlesiens Breslau 1878 Boehm Barbara Drake et al 2005 Prague The Crown of Bohemia 1347 1437 New York The Metropolitan Museum of Art ISBN 1588391612 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bolko II Malij amp oldid 42704864