Бойкот Державної думи

Бойкот Державної думи — тактика більшовиків у період першої російської революції 1905—07, розрахована на зрив роботи Думи та мобілізацію мас на збройне повстання проти царизму.

Вперше застосований більшовиками 1905 року, в зв'язку із виданням царського маніфесту про скликання дорадчого органу — Державної думи (булигінської), за допомогою якої цар намагався відвернути маси від революційної боротьби і тим самим перевести революцію на монархічно-конституційний шлях. Думська тактика більшовиків була підпорядкована загальній боротьбі партії за здійснення завдань буржуазно-демократичної революції. Бойкотуючи Думу, більшовики закликали народ до загального політичного страйку, збройного повстання проти царизму.

Більшовицькі організації України — Катеринославська, Харківська та ін. — також активно бойкотували Булигінську думу. На противагу більшовикам меншовики вітали Думу і розглядали її як центр згуртування революційних сил. Зрадницька тактика меншовиків відвертала маси від революційної боротьби і штовхала їх на парламентський, реформістський шлях. В. І. Ленін рішуче й послідовно викривав опортунізм меншовиків. Він писав, що дворянсько-буржуазна дума не може стати знаряддям демократичної революції. «Це — тільки іграшкова прибудовоч-ка до чиновницької і поліцейської будівлі… той самий російський поліцейський участок в розширеному вигляді» (Твори, т. 9, с. 162—163). Тактика активного бойкоту, послідовно проведена більшовиками, виявилась правильною. Булигінська дума була зметена наростаючою революційною хвилею. Наляканий загальним жовтневим політичним страйком, царський уряд видав 17 (ЗО) жовтня 1905 маніфест, в якому обіцяв народові «законодавчу думу». Закон про вибори в нову думу було опубліковано в розпалі збройного повстання в Москві 11 (24) грудня 1905. Цим маневром царизм розраховував посіяти в народі ілюзії про можливість здійснення демократичних вимог мирним шляхом, тобто через Думу. За рішенням Таммерфорської конференції РСДРП (грудень 1905) більшовики знову оголосили бойкот Думи. Проте бойкот 1-ї Державної думи (віттевської) був помилковий, невдалий, бо проводився в умовах спаду масового революційного руху, який почався після поразки Грудневого збройного повстання, і тому у пролетаріату невистачило сил повалити Думу. В серпні 1906, в умовах спаду революції, В. І. Ленін поставив питання про перегляд думської тактики. Враховуючи нову обстановку, більшовики взяли участь у виборах до 2-ї, а пізніше до 3-ї і 4-ї Дум, ставлячи перед собою завдання використати їх як трибуну для агітації за лозунги партії. Досвід думської тактики більшовиків періоду революції 1905—07 має важливе практичне і теоретичне значення, зокрема для братніх комуністичних і робітничих партій.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Ленін В. І. Твори. Вид. 4:
  • т. 9: Бойкот булигінської Думи і повстання; «Єднання царя з народом і народу з царем»;
  • т. 10: Чи бойкотувати Державну думу?; Державна дума і соціал-демокра-тична тактика; Сучасне становище Росії і тактика робітничої партії; Російська революція і завдання пролетаріату; Проект резолюцій до Об'єднавчого з'їзду РСДРП; Співдоповідь у питанні про ставлення до Державної думи;
  • т. 11: Розпуск Думи і завдання пролетаріату; Про бойкот; Як пишеться історія;
  • т. 31. Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі.