Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олександр Федорович Бичковський (30 серпня 1899, село Яновка, нині Острозький район, Рівненська область — 9 жовтня 1984, Київ) — радянський військовий діяч, генерал-майор (1941 рік).
| Бичковський Олександр Федорович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 30 серпня 1899 село Яновка, нині Острозький район, Рівненська область |
| Смерть | 9 жовтня 1984 (85 років) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Приналежність | Російська імперія → СРСР |
| Рід військ | піхота, кавалерія |
| Роки служби | 1916 — 1918 1920 — 1924 1925 — 1938 1939 — 1943 1953 — 1960 |
| Звання | генерал-майор |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-польська війна Громадянська війна в Росії Друга світова війна |
| Нагороди |     |
 Бичковський Олександр Федорович у Вікісховищі | |
Початкова біографія
Олександр Федорович Бичковський народився 30 серпня 1899 року в селі Янівка нині Острозького району Рівненської області.
Військова служба
Перша світова і громадянська війни
У січні 1916 року був призваний до лав Російської імператорської армії і рядовим спрямований в 36-й запасний піхотний полк, дислокований в Полтаві. З травня служив в 405-му піхотному Льговському і 614-му піхотному полках, в складі яких брав участь в бойових діях на Південно-Західному фронті в чинах рядового і молодшого унтер-офіцера.
У червні 1917 року після закінчення 1-ї школи прапорщиків в Катеринодарі був призначений на посаду молодшого унтер-офіцера підготовчої команди школи прапорщиків, в жовтні — на посаду юнкера 1-ї школи прапорщиків в Києві і Катеринодарі, а в листопаді — на посаду вахмістр кулеметної команди Черкеського кінного полку.
У липні 1920 року Бичковський вступив до лав РСЧА і направлений в 4-у кавалерійську дивізію (1-ша Кінна армія), в складі якої брав участь у боях на Південно-Західному і Західному фронтах радянсько-польської війни, а також в наступі на Львівському напрямку і в районі Замостя.
У жовтні 1920 року червоноармійцем ескадрону летючої пошти і командиром взводу резервного ескадрону дивізії воював на Південному фронті проти військ під командуванням генерала П. Н. Врангеля в Північній Таврії і Криму, а в листопаді-грудні — проти військ під командуванням М. І. Махно в Україні.
Міжвоєнний час
Із закінченням війни Бичковський продовжив служити в 4-ї кавалерійської дивізії на посадах помічника командира і командира ескадрону 24-го Донського кавалерійського полку. У липні 1923 року був призначений на посаду начальника дивізійної кавалерійської школи молодшого командного складу, а в грудні — на посаду командира ескадрону 19-го кавалерійського полку.
У травні 1924 року Бичковський був звільнений в запас, проте в травні 1925 року був вдруге призваний до лав РСЧА .
Після закінчення в 1925 році партшколи 2-го ступеня в Петергофі служив в 23-му кавалерійському полку 4-ї кавалерійської дивізії на посадах командира взводу, помічника командира ескадрону, квартирмейстера полку і командира ескадрону. З 1929 року Бичковський в цій же дивізії виконував посаду командира і політрука ескадрону 20-го кавалерійського полку.
У 1930 році за відмінності в боях в Громадянській війні був нагороджений орденом Червоного Прапора.
У листопаді 1930 був призначений на посаду командира і воєнкома 24-го Донського запасного окремого ескадрону.
У червні 1931 року після закінчення кавалерійських курсів удосконалення командного складу РККА в Новочеркаську був призначений на посаду начальника штабу і тимчасово виконуючого посаду командира 20-го кавалерійського полку, з грудня 1933 року тимчасово виконував посаду командира 19-го кавалерійського полку, а в червні 1934 року був призначений на посаду командира 37-го кавалерійського полку (7-я кавалерійська дивізія).
У липні 1938 року Олександр Федорович Бичковський був заарештований, проте в листопаді 1939 року був звільнений і реабілітований. У грудні того ж року призначений на посаду начальника військово-господарської служби штабу 4-ї кавалерійської дивізії (Білоруський військовий округ), потім — на посаду помічника командира, а в січні 1941 року — на посаду командира 9-ї кавалерійської дивізії (Одеський військовий округ).
Друга світова війна
На початку Другої світової війни дивізія під командуванням Бичковського в складі 2-го кавалерійського корпусу (Одеський військовий округ), а з 25 червня 1941 року — 9-ї армії (Південний фронт) брала участь в прикордонних боях, в ході яких вела оборону на східному березі річки Прут, а також відбивала наступ противника на північний захід від Кишинева. За відзнаку в цих боях 24 липня 1941 року Бичковськкому було присвоєно військове звання «генерал-майор», також він був нагороджений орденом Леніна.
У жовтні 1941 року Бичковський був призначений на посаду командира 6-го кавалерійського корпусу. У січні 1942 року корпус повинен був розвинути успіх, досягнутий військами 6-ї армії (Південно-Західний фронт) при прориві оборони противника на Красноградському напрямку, а потім увійти в тил Балакліївського угруповання противника, однак Бичковський вчасно не ввів корпус в прорив, ведучи бій з противником в районі населеного пункту Олексіївка. За невиконання бойового завдання Бичковський був відсторонений від займаної посади і призначений виконуючим посаду інспектора кавалерії Північно-Західного фронту.
У липні 1942 року був призначений на посаду заступника командувача 31-ї армії, яка брала участь в ході Ржевсько-Сичовської наступальної операції, а потім в обороні на Ржевському напрямку. У січні 1943 року генерал-майор Бичковський був спрямований на прискорений курс при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, де 27 травня 1943 року був заарештований органами СМЕРШ і незабаром засуджений на 10 років ВТТ. Наказом ГУК НКО від 31 грудня 1943 звільнений з лав РСЧА по ст. 44, п. «В».
Післявоєнна кар'єра
Постановою Ради міністрів СРСР від 12 квітня 1952 року Олександр Федорович Бичковський був позбавлений військового звання «генерал-майор», однак постановою Ради міністрів СРСР від 15 серпня 1953 року був повністю реабілітований, звільнений з місць позбавлення волі і відновлений у військовому званні.
У листопаді 1953 був направлений на вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, після закінчення яких у лютому 1954 року був призначений на посаду помічника командувача військами по військово-навчальним закладам і члена Військової ради Сибірського військового округу.
Генерал-майор Олександр Федорович Бичковський в серпні 1960 року вийшов в запас. Помер 9 жовтня 1984 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Нагороди
- Два ордена Леніна;
- Два ордена Червоного Прапора;
- Медалі.
Література
- Звягінцев В. Е. Війна на терезах Феміди: Війна 1941—1945 рр. в матеріалах слідчо-судових справ . — М. : ТЕРРА-Книжковий клуб, 2006. — 768 с. — (Дволика Кліо: Версії і факти). — .
- Колектив авторів . Велика Вітчизняна: комкор. Військовий біографічний словник / За загальною редакцією М. Г. Вожакіна . — М. ; Жуковський: Кучкова поле, 2006. — Т. 2. — С. 46-47. — .
- Колектив авторів . Велика Вітчизняна: комдива. Військовий біографічний словник. — М. : Кучково поле, 2011. — Т. 1. — С. 107—109. — 200 екз. —
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до . |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksandr Fedorovich Bichkovskij 30 serpnya 1899 selo Yanovka nini Ostrozkij rajon Rivnenska oblast 9 zhovtnya 1984 Kiyiv radyanskij vijskovij diyach general major 1941 rik Bichkovskij Oleksandr FedorovichNarodzhennya30 serpnya 1899 1899 08 30 selo Yanovka nini Ostrozkij rajon Rivnenska oblastSmert9 zhovtnya 1984 1984 10 09 85 rokiv KiyivPohovannyaBajkove kladovishePrinalezhnistRosijska imperiya SRSRRid vijskpihota kavaleriyaRoki sluzhbi1916 1918 1920 1924 1925 1938 1939 1943 1953 1960Zvannyageneral majorVijni bitviPersha svitova vijna Radyansko polska vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Druga svitova vijnaNagorodi Bichkovskij Oleksandr Fedorovich u VikishovishiPochatkova biografiyaOleksandr Fedorovich Bichkovskij narodivsya 30 serpnya 1899 roku v seli Yanivka nini Ostrozkogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Vijskova sluzhbaPersha svitova i gromadyanska vijni U sichni 1916 roku buv prizvanij do lav Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi i ryadovim spryamovanij v 36 j zapasnij pihotnij polk dislokovanij v Poltavi Z travnya sluzhiv v 405 mu pihotnomu Lgovskomu i 614 mu pihotnomu polkah v skladi yakih brav uchast v bojovih diyah na Pivdenno Zahidnomu fronti v chinah ryadovogo i molodshogo unter oficera U chervni 1917 roku pislya zakinchennya 1 yi shkoli praporshikiv v Katerinodari buv priznachenij na posadu molodshogo unter oficera pidgotovchoyi komandi shkoli praporshikiv v zhovtni na posadu yunkera 1 yi shkoli praporshikiv v Kiyevi i Katerinodari a v listopadi na posadu vahmistr kulemetnoyi komandi Cherkeskogo kinnogo polku U lipni 1920 roku Bichkovskij vstupiv do lav RSChA i napravlenij v 4 u kavalerijsku diviziyu 1 sha Kinna armiya v skladi yakoyi brav uchast u boyah na Pivdenno Zahidnomu i Zahidnomu frontah radyansko polskoyi vijni a takozh v nastupi na Lvivskomu napryamku i v rajoni Zamostya U zhovtni 1920 roku chervonoarmijcem eskadronu letyuchoyi poshti i komandirom vzvodu rezervnogo eskadronu diviziyi voyuvav na Pivdennomu fronti proti vijsk pid komanduvannyam generala P N Vrangelya v Pivnichnij Tavriyi i Krimu a v listopadi grudni proti vijsk pid komanduvannyam M I Mahno v Ukrayini Mizhvoyennij chas Iz zakinchennyam vijni Bichkovskij prodovzhiv sluzhiti v 4 yi kavalerijskoyi diviziyi na posadah pomichnika komandira i komandira eskadronu 24 go Donskogo kavalerijskogo polku U lipni 1923 roku buv priznachenij na posadu nachalnika divizijnoyi kavalerijskoyi shkoli molodshogo komandnogo skladu a v grudni na posadu komandira eskadronu 19 go kavalerijskogo polku U travni 1924 roku Bichkovskij buv zvilnenij v zapas prote v travni 1925 roku buv vdruge prizvanij do lav RSChA Pislya zakinchennya v 1925 roci partshkoli 2 go stupenya v Petergofi sluzhiv v 23 mu kavalerijskomu polku 4 yi kavalerijskoyi diviziyi na posadah komandira vzvodu pomichnika komandira eskadronu kvartirmejstera polku i komandira eskadronu Z 1929 roku Bichkovskij v cij zhe diviziyi vikonuvav posadu komandira i politruka eskadronu 20 go kavalerijskogo polku U 1930 roci za vidminnosti v boyah v Gromadyanskij vijni buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora U listopadi 1930 buv priznachenij na posadu komandira i voyenkoma 24 go Donskogo zapasnogo okremogo eskadronu U chervni 1931 roku pislya zakinchennya kavalerijskih kursiv udoskonalennya komandnogo skladu RKKA v Novocherkasku buv priznachenij na posadu nachalnika shtabu i timchasovo vikonuyuchogo posadu komandira 20 go kavalerijskogo polku z grudnya 1933 roku timchasovo vikonuvav posadu komandira 19 go kavalerijskogo polku a v chervni 1934 roku buv priznachenij na posadu komandira 37 go kavalerijskogo polku 7 ya kavalerijska diviziya U lipni 1938 roku Oleksandr Fedorovich Bichkovskij buv zaareshtovanij prote v listopadi 1939 roku buv zvilnenij i reabilitovanij U grudni togo zh roku priznachenij na posadu nachalnika vijskovo gospodarskoyi sluzhbi shtabu 4 yi kavalerijskoyi diviziyi Biloruskij vijskovij okrug potim na posadu pomichnika komandira a v sichni 1941 roku na posadu komandira 9 yi kavalerijskoyi diviziyi Odeskij vijskovij okrug Druga svitova vijna Na pochatku Drugoyi svitovoyi vijni diviziya pid komanduvannyam Bichkovskogo v skladi 2 go kavalerijskogo korpusu Odeskij vijskovij okrug a z 25 chervnya 1941 roku 9 yi armiyi Pivdennij front brala uchast v prikordonnih boyah v hodi yakih vela oboronu na shidnomu berezi richki Prut a takozh vidbivala nastup protivnika na pivnichnij zahid vid Kishineva Za vidznaku v cih boyah 24 lipnya 1941 roku Bichkovskkomu bulo prisvoyeno vijskove zvannya general major takozh vin buv nagorodzhenij ordenom Lenina U zhovtni 1941 roku Bichkovskij buv priznachenij na posadu komandira 6 go kavalerijskogo korpusu U sichni 1942 roku korpus povinen buv rozvinuti uspih dosyagnutij vijskami 6 yi armiyi Pivdenno Zahidnij front pri prorivi oboroni protivnika na Krasnogradskomu napryamku a potim uvijti v til Balakliyivskogo ugrupovannya protivnika odnak Bichkovskij vchasno ne vviv korpus v proriv veduchi bij z protivnikom v rajoni naselenogo punktu Oleksiyivka Za nevikonannya bojovogo zavdannya Bichkovskij buv vidstoronenij vid zajmanoyi posadi i priznachenij vikonuyuchim posadu inspektora kavaleriyi Pivnichno Zahidnogo frontu U lipni 1942 roku buv priznachenij na posadu zastupnika komanduvacha 31 yi armiyi yaka brala uchast v hodi Rzhevsko Sichovskoyi nastupalnoyi operaciyi a potim v oboroni na Rzhevskomu napryamku U sichni 1943 roku general major Bichkovskij buv spryamovanij na priskorenij kurs pri Vishij vijskovij akademiyi imeni K Ye Voroshilova de 27 travnya 1943 roku buv zaareshtovanij organami SMERSh i nezabarom zasudzhenij na 10 rokiv VTT Nakazom GUK NKO vid 31 grudnya 1943 zvilnenij z lav RSChA po st 44 p V Pislyavoyenna kar yera Postanovoyu Radi ministriv SRSR vid 12 kvitnya 1952 roku Oleksandr Fedorovich Bichkovskij buv pozbavlenij vijskovogo zvannya general major odnak postanovoyu Radi ministriv SRSR vid 15 serpnya 1953 roku buv povnistyu reabilitovanij zvilnenij z misc pozbavlennya voli i vidnovlenij u vijskovomu zvanni U listopadi 1953 buv napravlenij na vishi akademichni kursi pri Vishij vijskovij akademiyi imeni K Ye Voroshilova pislya zakinchennya yakih u lyutomu 1954 roku buv priznachenij na posadu pomichnika komanduvacha vijskami po vijskovo navchalnim zakladam i chlena Vijskovoyi radi Sibirskogo vijskovogo okrugu General major Oleksandr Fedorovich Bichkovskij v serpni 1960 roku vijshov v zapas Pomer 9 zhovtnya 1984 roku v Kiyevi Pohovanij na Bajkovomu kladovishi NagorodiDva ordena Lenina Dva ordena Chervonogo Prapora Medali LiteraturaZvyagincev V E Vijna na terezah Femidi Vijna 1941 1945 rr v materialah slidcho sudovih sprav M TERRA Knizhkovij klub 2006 768 s Dvolika Klio Versiyi i fakti ISBN 5 275 01309 4 Kolektiv avtoriv Velika Vitchiznyana komkor Vijskovij biografichnij slovnik Za zagalnoyu redakciyeyu M G Vozhakina M Zhukovskij Kuchkova pole 2006 T 2 S 46 47 ISBN 5 901679 08 3 Kolektiv avtoriv Velika Vitchiznyana komdiva Vijskovij biografichnij slovnik M Kuchkovo pole 2011 T 1 S 107 109 200 ekz ISBN 978 5 9950 0189 8 Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij