Микола Іванович Бех нар 2 січня 1946 19460102 с Бехи Коростенського району Житомирської області Української РСР 3 квітня

Микола Іванович Бех (нар. 2 січня 1946(19460102), с. Бехи Коростенського району Житомирської області Української РСР — 3 квітня 2021) — російський промисловець і вчений..

Бех Микола Іванович

Народився	2 січня 1946(1946-01-02) Бехи, Коростенський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер	3 квітня 2021(2021-04-03) (75 років)
Країна	СРСР Росія
Діяльність	інженер-механік
Alma mater	^d
Знання мов	російська
Нагороди	Заслужений машинобудівник Російської Федерації ^d
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бех.

Генеральний директор ПО «КамАЗ» в 1987−1991 рр. Президент, генеральний директор ВАТ «КАМАЗ» у 1991−1997 роках.

З 2003 року працював президентом ВАТ «Зірка-Енергетика».

Доктор технічних наук, професор.

Біографія

Бех Микола Іванович народився 2 січня 1946 року в селі Бехи Житомирської області в сім'ї коваля. Після закінчення школи працював токарем локомотивного депо.

Навчання

1969 року М. Бех закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Автоматизація і комплексна механізація ливарного виробництва».

Пройшов навчання в Міжнародній академії бізнесу в Кілі (ФРН).

Трудова діяльність

З 1969 до 1980 року М. Бех працював від інженера-технолога до головного інженера металургійного виробництва Волзького автомобільного заводу в Тольятті. У 1980−1984 роках — директор ливарного заводу «КамАЗ» в Набережних Челнах. З 1987 до 1997 року — перший керівник ВАТ «КАМАЗ» (президент і генеральний директор).

У 1997−2001 рр. М. Бех працював радником мера і уряду Москви з промислової політики. З 2001 року працював генеральним директором ВАТ «Московська керівна фінансова компанія», в 2001−2002 рр. — віцепрезидент АК «Сибур», у 2002−2003 роках — голова Ради директорів ВАТ «Курганмашзавод».

З липня 2003 року М. Бех працював генеральним директором ВАТ «Зірка-Енергетика», що виробляє автономні дизельні та газові електростанції.

М. Бех працював віцепрезидентом Російського Союзу промисловців і підприємців.

Обирався народним депутатом СРСР (1989−1991 роки).

Родина

Був одруженим, мав двох дочок.

Нагороди

лауреат Премії Ради Міністрів СРСР,
орден «За заслуги перед Вітчизною III ступеня»,
орден «Трудового Червоного прапора»,
орден «Дружби народів»,
орден «Знак Пошани»,
медаль Ананія Ширакаці (Вірменія) — за значний внесок у справу ліквідації наслідків руйнівного землетрусу 1988 року у Вірменії, надання гумманитарной допомоги потерпілим та організації відновлювальних робіт,
звання «Почесний інженер-механік Російської Федерації».

Примітки

. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 1 липня 2017.
УКАЗ Президента РФ от 30.07.2010 N 956 "О НАГРАЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ НАГРАДАМИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ". kremlin.ru. Процитовано 4 квітня 2011.^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

Посилання

^{[недоступне посилання з лютого 2019} Бех Микола Іванович на сайті Спілки ливарників]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
Сайт ВАТ «Зірка-Енергетика» [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 1 липня 2017.

[2] УКАЗ Президента РФ от 30.07.2010 N 956 "О НАГРАЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ НАГРАДАМИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ". kremlin.ru. Процитовано 4 квітня 2011.^{[недоступне посилання з лютого 2019]}