Бета клітина β клітина один з різновидів клітин підшлункової залози що розташовуються в острівцях Лангерганса Бета кліти

Бета-клітина (β-клітина) — один з різновидів клітин підшлункової залози, що розташовуються в острівцях Лангерганса. Бета-клітини продукують гормон інсулін, який знижує рівень глюкози крові. Пошкодження і порушення функції бета-клітин (в поєднанні з іншими факторами) призводять до розвитку цукрового діабету.

Бета-клітини
Деталі
Ідентифікатори
Латина	endocrinocytus B; insulinocytus
	H3.04.02.0.00026
FMA	85704
*Анатомічна термінологія* [редагувати у Вікіданих]

Загальна характеристика

Бета-клітини підшлункової залози підтримують базальний рівень інсуліну в крові, а також забезпечують його синтез та екскрецію при різкому підвищенні рівня глюкози в крові впродовж декількох хвилин.

Крім інсуліну бета-клітини виділяють в кров в еквімолярній кількості С-пептид, поліпептид відщеплюється від молекули проінсуліну з утворенням інсуліну. Визначення рівня C-пептиду дозволяє опосередковано оцінити інсулінвидільну здатність бета-клітин (його концентрація не залежить від інсуліну, що вводиться ззовні).

Також бета-клітини синтезують так званий острівцевий амілоїдний поліпептид, амілін, функції якого до кінця не з'ясовані.

Нервова регуляція

Бета-клітини також знаходяться під впливом автономної нервової системи.

Парасимпатична частина (холінергічні закінчення блукаючого нерва) стимулює виділення інсуліну.
Симпатична частина (активація α2-) пригнічує виділення інсуліну.

Патологічні стани

Інсулінома — доброякісна пухлина, що розвивається з бета-клітин та проявляється у вигляді множинних і тривалих нападів гіпоглікемії.
Цукровий діабет 1-го типу — виникає внаслідок зменшення понад 80% кількості бета-клітин внаслідок автоімунної реакції.
Цукровий діабет 2-го типу, також відомий як інсулінонезалежний діабет, пов’язаний з несприятливою дією різних факторів зокрема ожирінням. При цьому бета-клітини все ще продукують інсулін, проте внаслідок зменшення кількості інсулінових рецепторів виникає резистентність до інсуліну.

Джерела

Вільям Ф.Ґанонґ. Фізіологія людини: Підручник/Переклад з англ. Наук.ред.перекладу М.Гжегоцький, В.Шевчук, О.Заячківська.—Львів: БаК, 2002. — 307 с.

Посилання

. Diabetes Journal. Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 21 квітня 2014.
Rudenski A, Matthews D, Levy J, Turner R (1991). Розуміння «резистентності до інсуліну»: щоб змоделювати людський діабет, потрібна резистентність і до інсуліну, і до глюкози одночасно. Metabolism. 40 (9): 908—17. doi:10.1016/0026-0495(91)90065-5. PMID 1895955.

[1] . Diabetes Journal. Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 21 квітня 2014.

[2] Rudenski A, Matthews D, Levy J, Turner R (1991). Розуміння «резистентності до інсуліну»: щоб змоделювати людський діабет, потрібна резистентність і до інсуліну, і до глюкози одночасно. Metabolism. 40 (9): 908—17. doi:10.1016/0026-0495(91)90065-5. PMID 1895955.