Березівський повіт Округ Сяноцький Коронний край Королівство Галичини та Володимирії Країна Австрійська імперія Австро У

**Березівський повіт**


Округ	Сяноцький
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Березів
Створений	1854
Площа	541,27 км² (1879)
Населення	64 808 (1879)

Найбільші міста	Березів, Динів, Ясениця

Березівський повіт (нім. Bezirk Brzozów; пол. Powiat brzozowski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, ЗУНР і Польщі. Адміністративним центром повіту було м. Березів.

Королівство Галичини та Володимирії

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Березів (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).

Сам Березівський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Сянік.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Березівського повіту (з 24 самоврядних громад-гмін) приєднаний повіт Дубецько (з 41 гміни) та 5 гмін Стрижівського повіту (Барич, Гвозниця Горішня, Гвозниця Долішня, Лютча і Жизнів). Однак у повіті існували й надалі два окремі судові округи (повіти) — Березівський і Динівський. Практично в набутому в 1867 р. вигляді Березівський повіт існував 72 роки — до жовтня 1939 року.

У 1880 р. повіт складався з 55 самоврядних громад (гмін) — 3 міських і 52 сільських та 34 окремих територій — загалом 99 адміністративних одиниць.

У 1900 році населення становило 78 694 особи, в 1910 році — 81 409 осіб.

ЗУНР

Хоча через навальність наступу поляків у повіті не пройшли вибори місцевого самоврядування і делегата до УНРади, все ж повіт був включений до Львівської військової області ЗУНР.

Польща

Березівський повіт


Основні дані
Країна:	Польська республіка (1918—1939)
Воєводство:	Львівське
Утворений:	1867
Населення:	83.200
Площа:	684 км²
Густота:	122 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр:	м. Березів

Мапа повіту
Повітова влада

Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році.

1 квітня 1930 р. присілок Каролівка передано з села Ніздрець до Динова.

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворена ґміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалась єдиним дуже великим селом.

Об'єднані сільські ґміни 1934—1939

Міста

Березів

Друга світова війна

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР правобережна частина Березівського повіту в ході утворення Дрогобицької області включена до Добромильського повіту. 17 січня 1940 року територія Добромильського повіту поділена на райони. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію правобережного Надсяння зі складу Дрогобицької області передано Польщі.

Населення

На 01.01.1939 у восьми селах (Грабівка, Грушівка, Яблониця Руська, Кінське, Поруби, Селиська, Улюч, Володж) повіту проживало переважно українське населення — з 7 580 жителів було 5 965 українців-грекокатоликів і 215 українців-латинників, у ще 13 селах (Бахір, Глідно, Іздебки, Яблониця Польська, Криве, Лісківка, Лубна, Малинівка, Невістка, Павлокома, Вара, Вітрилів, Видрна) зберігався значний вміст — з 19 840 жителів було 6 370 українців-грекокатоликів, 910 польськомовних українців-грекокатоликів і 160 українців-римокатоликів.

Див. також

Примітки

Powiat brzozowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 424. (пол.)
. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 19 грудня 2016.
. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 18 березня 2016.
Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [ 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 3, 108 — Вісбаден, 1983. — 205 с.

Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Powiat brzozowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 424. (пол.)

[2] . Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 19 грудня 2016.

[Dz.U._z_1934_r._Nr_64,_poz._540-3] . Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 18 березня 2016.

[4] Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [ 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 3, 108 — Вісбаден, 1983. — 205 с.