Бережанський став пам ятка природи Розташований на р Золота Липа оминає північну частину м Бережани Тернопільської облас

Бережанський став — пам'ятка природи. Розташований на р. Золота Липа, оминає північну частину м. Бережани Тернопільської области.

Бережанський став
49°27′25″ пн. ш. 24°56′32″ сх. д. / 49.45713888891666699° пн. ш. 24.94222222225000252° сх. д.Координати: 49°27′25″ пн. ш. 24°56′32″ сх. д. / 49.45713888891666699° пн. ш. 24.94222222225000252° сх. д.
Розташування
Країна	Україна
Регіон	Бережани
Геологічні дані
Тип	став^[d]
Розміри
Вода
Басейн
Інше
Бережанський став (Україна)

Історія

Вперше згадується 23 грудня 1487 року, коли власниця Анна Хухновська продала його П. Тучці за 150 гривень. Її наступник Р. Синявський 11 червня 1515 року продав став Я. й К. Юхнам за 180 гривень і 3 флорини.

Впродовж XVI—XVII ст. органічно вписувавсь в природно-оборонну систему Бережанського замкового комплексу. Як згадував Ульріх фон Вердум (1671), Бережани розташовувалися «поміж горбами над великим озером, через який довгий міст провадить до міста, збудованого частково в яру, частково на бокових пагорбах».

У 1805 році на східній греблі засновано папірню, яка діяла до 1870 року. Її власники — Ізабела, княжна Любомирська, володарка м. Бережани (до 1816), згодом С. Потоцький. За кількістю робітників займала 2-е місце серед галицьких папірень, поступаючись лише Піллерівській у містечку Шкло (нині Львівська область).

Опис

В 1-й третині XX ст. став займав 25 км². Південний берег обмежений греблею з насадженнями тополь та лип. Північний берег — у природному зв’язку з річковою долиною. Ця частина виділялася флористичною насиченістю. Найбільша глибина ставу — 8 м.

Цінний природний шедевр краю, придатний для активного відпочинку. На його території розташований орнітологічний заказник «Кашталівка», де є велика популяція птахів, зокрема диких качок.

Джерела

Парацій, В. Бережанський став // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 46. — .
Лепкий, Б. Казка мого життя... [ 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]