Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Марк Луї Бенджамін Вотьє 27 квітня 1829 1829 04 27 або 24 квітня 1829 1829 04 24 Морж Во 25 квітня 1898 1898 04 25 Дюссе

Бенджамін Вотьє

Бенджамін Вотьє

Марк Луї Бенджамін Вотьє (27 квітня 1829(1829-04-27) або 24 квітня 1829(1829-04-24), Морж, Во — 25 квітня 1898(1898-04-25), Дюссельдорф, Королівство Пруссія) — швейцарський художник, представник анекдотично-розповідного жанрового живопису Дюссельдорфської школи.

Бенджамін Вотьє
фр. Benjamin Vautier[1][2]

image

При народженні нім. Marc Louis Benjamin Vautier[1]
Народження 27 квітня 1829(1829-04-27)[1][…] або 24 квітня 1829(1829-04-24)
Морж, Во, Швейцарія[1][2]
Смерть 25 квітня 1898(1898-04-25)[1][…]
  Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1][2]
(пневмонія)
Поховання d[5] і d[5]
Країна image Швейцарія[1]
Жанр жанрове малярство
Навчання d[6] і Дюссельдорфська академія мистецтв[6][1]
Діяльність художник, викладач університету, ілюстратор, genre painter
Вчитель d[6][2], d[6][2], d[6][2], Карл Фердинанд Зон[1] і d
Відомі учні Мігай Мункачі, d і d
Працівник Дюссельдорфська академія мистецтв
Член Шведська королівська академія вільних мистецтв, d[1], d і Мюнхенська академія мистецтв
У шлюбі з d[1]
Діти d[1], d[1], d[1] і d
Роботи в колекції Штедель, d, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, d, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Ермітаж, Музей фюрера, d, d, Музей Вікторії та Альберта, Стара національна галерея, d[7] і d
Нагороди
image image image
image Бенджамін Вотьє у Вікісховищі
image
Бенджамін Вотьє, фото Арнольд Овербек, Gebr. G. & A. Overbeck в Дюссельдорфі
image
Сільська церква з віруючими, 1858 рік
image
діти в обід
image
Берта Вотьє, 1864 рік
image
Надгробний рельєф Бенжамена Вотьє, робота скульптора Карла Янссена (1898)

Біографія

Бенджамін Вотьє, син Родольфа Бенжамена Луї Вотьє (1798–1871), кандидата на парафіяльну посаду в Во та вчителя середньої школи, та його дружини Жанни Марі Софі, нар. Шевальє народився в Морже на Женевському озері. Юність провів у Новілі в долині Рони, де його батько був призначений пастором. Потім він відвідував середню школу в Лозанні і мав стати пастором. Його талант рано проявився в карикатурах його учня Вотьє. Його батько, хоч і неохоче, дозволив, щоб мистецтво стало його професією. Після короткого перебування в школі малювання художника Жуля Ебера, майстра, який був популярним у той час у Женеві, Вотьє почав навчання там як художник-емальєр у Жака Еме та Шарля Луї Франсуа Глардона. Він відвідував вечірні курси натурного малювання в Академії Musée Rath, а у вільний час малює акварелі та портрети. У 1848 році він отримав чотирирічну обов'язкову посаду емальєра; він малював там годинники та брошки. Приблизно через два роки він відмовився від цього трудового контракту за 1200 франків. Через свого друга-торговця картинами Вотьє вступив у контакт з представниками женевського світу мистецтва, такими як Жак Альфред ван Муйден, Франсуа Дідей, Олександр Каламе, Жан-Леонар Лугардон і Джозеф Хорнунг.

У 1850 році Вотьє вступив до Дюссельдорфської художньої академії, навчався під керівництвом Карла Фердинанда Зона, а анатомію та пропорції викладав Генріх Мюке . Проте Вотьє пробув в академії лише вісім місяців, «оскільки уроки під диктатурою Шадова не відповідали ні його таланту, ні його темпераменту». Залишивши за власним бажанням академію, він з 1851 року працював приватним учнем у майстерні Рудольфа Жордана і водночас працював ілюстратором.

У 1853 році він ненадовго залишив Дюссельдорф і разом з Людвігом Кнаусом подорожував до Шварцвальду та Бернського Оберланду, серед інших місць. У наступні роки він неодноразово їздив у навчальні поїздки до Шварцвальду з Кнаусом, де в Ґутачі вони сформували авангард того, що згодом стане Гутахською колонією художників. Зважаючи на великі успіхи ровесника Кнауса, він вирішив зайнятися цим жанром. Він присвятив себе, зокрема, опису фермерського життя, яке він вивчав у наступні роки в сільській місцевості Бернського Оберланду. У 1856 році він поїхав вчитися в Париж до шведа Карла д'Ункера. Там вони зустріли Кнауса, з яким він ділив студію в Дюссельдорфі.

У 1857 році Беньямін остаточно оселився в Дюссельдорфі. 26. 1 травня 1858 року він одружився з Бертою Ойлер, дочкою дюссельдорфського нотаріуса та політика Йозефа Ойлера, «який разом зі своєю дружиною був важливим рушієм місцевого культурного життя». У Дюссельдорфі Вотьє швидко завоював репутацію одного з найважливіших жанрових художників Дюссельдорфської школи живопису . У 1858 році він досяг свого першого гучного успіху з картиною In der Kirche на Мюнхенській виставці. Йому було присвоєно звання королівського професора. Під час його кар’єри іноземні студенти приїздили до Дюссельдорфа навчатися у нього, зокрема чех Квідо Манес, швейцарець Йост Мухейм, угорець Міхалі фон Мункачі, росіянин Микола Дмитрович Дмитрієв-Оренбурзький, норвежці Вінсент Столтенберг Лерхе та Карл Сундт-Хансен, фінський швед Карл Емануель Янссон, а також художниці Марі Хелен Аареструп і Катерина Енгельгарт з Данії та Катерина Федорівна Юнге з Росії.

З 1850 року і до самої смерті він був активним членом асоціації художників Малкастен . Він підтримав розпочаті розіграші творів мистецтва, кошти від яких дозволили придбати постійний будинок клубу, придбати сад Якобі в 1861 році та побудувати будинок Малкастенів, який був урочисто відкритий у 1867 році. Вотьє брав активну участь у подіях, включаючи живі картини, в яких його твори відтворювалися під музичний супровід, карнавальних редутів або підготовчу роботу до вистави на Малкастенбюне.

Вотьє був членом ради директорів «Kunstverein für die Rheinlande und Westfalen», який просував Дюссельдорфську школу на місцевому та регіональному рівнях. Був членом Берлінської, Антверпенської, Амстердамської, Віденської та Мюнхенської академій. Його будинок знаходився на Голтштайнштрассе, 29 .

Протягом трьох десятиліть, шанований, шанований і дуже залицявся як художник, він жив у Дюссельдорфі, поки не помер від пневмонії у віці 69 років. У 1898 році скульптор Карл Янссен створив надмогильний рельєф «Скорботна картина і геній безсмертя, що відганяє смерть» у вигляді хреста, який Фрідріх Шаршмідт назвав у 1902 році «пам'ятником Вотье». Могила була розташована на Північному кладовищі Дюссельдорфа, була перепланована в 2004 році дюссельдорфською родиною для власних потреб і перенесена на кладовище Унтерратер .

Сім'я

Бенджамін Вотьє та Берта Маргарета Луїза Вотье, нар. Ейлер (1837–1886?) мав одну дочку і трьох синів :

  1. Карл Жозеф Бенджамін Вотьє (1860-після 1910), активний художник у Парижі
  2. Клара Антонія Вотьє (1862-1944) ⚭ 1880 Герман Ніколаус фон Ветєн (1851-1911), власник садиби, міський радник і таємний урядовий радник у Дюссельдорфі
    1. Отто фон Ветєн (1881-1942), активний художник у Парижі та Дюссельдорфі ⚭ 1914-1921 Марі Лоренсен (1883-1956), художниця
    2. Елізабет Луїза (Ліллі) фон Ветєн (1884–1966) ⚭ 1905 Поль Клемен (1866–1947), історик мистецтва
    3. Герда Агнес фон Ветєн (1886–1965), співачка ⚭ 1. шлюб з Карлом Фрідбергом (1872–1955), піаністом; ⚭ 2. Одруження 1909 Герман Галлер, швейцарський скульптор
    4. Ганс Герман фон Ветєн (1905–1922)
  3. Отто Адольф Поль Вотьє (1863–1919), активний художник у Швейцарії ⚭ Луїза Марі Шнель
    1. Отто Вотьє (1893–1918), швейцарський художник
    2. Бенджамін Вотьє (1895–1974), швейцарський художник
  4. Поль Луї Вотьє (1865–1930), купець, колекціонер мистецтва, нумізмат ⚭ 1897 Гледіс Маргеріт Мосс (1874–1963)
    1. Бенджамін Герман Вотье (народився 20 р. серпень 1898 р. у Токіо) ⚭ 1925 Розіна Віва (1899–1983), італійська художниця
    2. Макс Фердинанд Вотьє (* 4. липень 1900 р. у Дюссельдорфі) ⚭ Жанет Жіро († 1989)
      1. Бен Вотьє (нар. 1935), швейцарсько-французький художник ХХ століття Століття ⚭ 1959 Жаклін Робер; ⚭ 1964 Енні Барікалла
    3. Поль Вотьє (народився 22 р. Липень 1902 року в Токіо) ⚭ 1942 Фріда Марія Бір

Література

  • Eduard Daelen. Vautier, Benjamin // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1908, Band 54, S. 738–741.
  • Bettina Baumgärtel: Die Düsseldorfer Malerschule und ihre internationale Ausstrahlung 1819–1918. Band 1. Michael Imhof Verlag, Petersberg 2011, .
  • Jacques Longchamp: Marc Louis Benjamin Vautier (der Ältere). Eine Monografie, Michael Imhof Verlag, Petersberg 2015, . (Übers. d. franz. Ausgabe: Marc Louis Benjamin Vautier (dit l’ancien). Éditions Slatkine, Genève 2015, ) vautier-monographie.ch

Посилання

  • Бенджамін Вотьє німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
  • Бібліографія. Бенджамін Вотьє // Німецька національна бібліотека
  • Sylvain Bauhofer: Vautier, Marc Louis Benjamin (l’Aîné). In: Sikart
  • Goethes „Hermann und Dorothea“ in Illustrationen von Benjamin Vautier
  • Benjamin Vautier. kettererkunst.de, abgerufen am 26. Juli 2015
  • Benjamin Vautier d. Ä. Stiftung Sammlung Volmer, 2006, abgerufen 26. Juli 2015
  • Benjamin Vautier im Internet Archive

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118767402 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Schubring P. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 3. — S. 222–223.
    d:Track:Q19142610d:Track:Q64d:Track:Q113794d:Track:Q15428737
  3. Daelen E. Vautier, Benjamin // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1908. — Vol. 54. — S. 738–741.
    d:Track:Q24576635d:Track:Q24256231d:Track:Q2079d:Track:Q1288163d:Track:Q590208
  4. Benjamin (I) Vautier
    d:Track:Q17299517
  5. Funken W. Geschichte der Kunstwerke und kulturellen Zeichen im öffentlichen Raum der Landeshauptstadt — 2012. — Т. 3. — С. 1325. —
  6. Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker-Vollmer / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.
    d:Track:Q1273447d:Track:Q109174d:Track:Q19997516d:Track:Q102869d:Track:Q96122d:Track:Q1361256
  8. Jacques Longchamp: Marc Louis Benjamin Vautier (der Ältere). Eine Monografie. Michael Imhof Verlag, Petersberg, 2015, S. 41.
  9. Jacques Longchamp: Marc Louis Benjamin Vautier (der Ältere). Eine Monografie. Michael Imhof Verlag, Petersberg, 2015, S. 44.
  10. Jacques Longchamp: Marc Louis Benjamin Vautier (der Ältere). Eine Monografie. Michael Imhof Verlag, Petersberg 2015, S. 45.
  11. (Hrsg.): Die Düsseldorfer Malerschule. Verlag Philipp von Zabern, Mainz 1979, , S. 492.
  12. Jacques Longchamp: Marc Louis Benjamin Vautier (der Ältere). Eine Monografie. Michael Imhof Verlag, Petersberg, 2015, S. 48.
  13. Volker Frech: Lebende Bilder und Musik am Beispiel der Düsseldorfer Kultur. Diplomica Verlag, 1999, .
  14. Benjamin Vautier. In: Adreß-Buch der Oberbürgermeisterei Düsseldorf, 1889.
  15. Abbildung „Vautier-Denkmal“, Karl Janssen. In: Friedrich Schaarschmidt: Zur Geschichte der düsseldorfer Kunst; insbesondere im XIX. Jahrhundert. Hrsg. von Kunstverein für die Rheinlande und Westfalen. S. 380; Бенджамін Вотьє // Internet Archive.
  16. Wolfgang Funken: Geschichte der Kunstwerke und kulturellen Zeichen im öffentlichen Raum der Landeshauptstadt, Ars Publica Düsseldorf, 2012, Band 3, Objekt-Nr. 1286, , S. 1325.
  17. Jacques Longchamp: Marc Louis Benjamin Vautier (der Ältere). Eine Monografie. Michael Imhof Verlag, Petersberg, 2015, S. 49.
  18. Civilstand Eheversprechen 30. Juli 1880: Regierungs-Assessor Hermann Wätjen und Klara Vautier, b. v. h., in Düsseldorfer Volksblatt, No. 205, vom 3. August 1880
  19. Vautier, Otto, II (Swiss artist, 1893–1918)
  20. Vautier, Benjamin, the younger (Swiss painter, 1895–1974)
  21. Rosina Viva, Namensvariante Vautier, auf
  22. Bildnis des Max Vautier, 1923, Bildnis des Max Vautier von , auf Artnet, abgerufen am 27. Mai 2016.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mark Luyi Bendzhamin Votye 27 kvitnya 1829 1829 04 27 abo 24 kvitnya 1829 1829 04 24 Morzh Vo 25 kvitnya 1898 1898 04 25 Dyusseldorf Korolivstvo Prussiya shvejcarskij hudozhnik predstavnik anekdotichno rozpovidnogo zhanrovogo zhivopisu Dyusseldorfskoyi shkoli Bendzhamin Votyefr Benjamin Vautier 1 2 Pri narodzhenni nim Marc Louis Benjamin Vautier 1 Narodzhennya 27 kvitnya 1829 1829 04 27 1 abo 24 kvitnya 1829 1829 04 24 Morzh Vo Shvejcariya 1 2 Smert 25 kvitnya 1898 1898 04 25 1 Dyusseldorf Rejnska provinciya Korolivstvo Prussiya Nimecka imperiya 1 2 pnevmoniya Pohovannya d 5 i d 5 Krayina Shvejcariya 1 Zhanr zhanrove malyarstvoNavchannya d 6 i Dyusseldorfska akademiya mistectv 6 1 Diyalnist hudozhnik vikladach universitetu ilyustrator genre painterVchitel d 6 2 d 6 2 d 6 2 Karl Ferdinand Zon 1 i dVidomi uchni Migaj Munkachi d i dPracivnik Dyusseldorfska akademiya mistectvChlen Shvedska korolivska akademiya vilnih mistectv d 1 d i Myunhenska akademiya mistectvU shlyubi z d 1 Diti d 1 d 1 d 1 i dRoboti v kolekciyi Shtedel d Bavarski derzhavni kolekciyi kartin Derzhavni hudozhni zibrannya Drezdena d Yekaterinburzkij muzej obrazotvorchih mistectv Ermitazh Muzej fyurera d d Muzej Viktoriyi ta Alberta Stara nacionalna galereya d 7 i dNagorodi Bendzhamin Votye u Vikishovishi Bendzhamin Votye foto Arnold Overbek Gebr G amp A Overbeck v Dyusseldorfi Silska cerkva z viruyuchimi 1858 rik diti v obid Berta Votye 1864 rik Nadgrobnij relyef Benzhamena Votye robota skulptora Karla Yanssena 1898 BiografiyaBendzhamin Votye sin Rodolfa Benzhamena Luyi Votye 1798 1871 kandidata na parafiyalnu posadu v Vo ta vchitelya serednoyi shkoli ta jogo druzhini Zhanni Mari Sofi nar Shevalye narodivsya v Morzhe na Zhenevskomu ozeri Yunist proviv u Novili v dolini Roni de jogo batko buv priznachenij pastorom Potim vin vidviduvav serednyu shkolu v Lozanni i mav stati pastorom Jogo talant rano proyavivsya v karikaturah jogo uchnya Votye Jogo batko hoch i neohoche dozvoliv shob mistectvo stalo jogo profesiyeyu Pislya korotkogo perebuvannya v shkoli malyuvannya hudozhnika Zhulya Ebera majstra yakij buv populyarnim u toj chas u Zhenevi Votye pochav navchannya tam yak hudozhnik emalyer u Zhaka Eme ta Sharlya Luyi Fransua Glardona Vin vidviduvav vechirni kursi naturnogo malyuvannya v Akademiyi Musee Rath a u vilnij chas malyuye akvareli ta portreti U 1848 roci vin otrimav chotiririchnu obov yazkovu posadu emalyera vin malyuvav tam godinniki ta broshki Priblizno cherez dva roki vin vidmovivsya vid cogo trudovogo kontraktu za 1200 frankiv Cherez svogo druga torgovcya kartinami Votye vstupiv u kontakt z predstavnikami zhenevskogo svitu mistectva takimi yak Zhak Alfred van Mujden Fransua Didej Oleksandr Kalame Zhan Leonar Lugardon i Dzhozef Hornung U 1850 roci Votye vstupiv do Dyusseldorfskoyi hudozhnoyi akademiyi navchavsya pid kerivnictvom Karla Ferdinanda Zona a anatomiyu ta proporciyi vikladav Genrih Myuke Prote Votye probuv v akademiyi lishe visim misyaciv oskilki uroki pid diktaturoyu Shadova ne vidpovidali ni jogo talantu ni jogo temperamentu Zalishivshi za vlasnim bazhannyam akademiyu vin z 1851 roku pracyuvav privatnim uchnem u majsterni Rudolfa Zhordana i vodnochas pracyuvav ilyustratorom U 1853 roci vin nenadovgo zalishiv Dyusseldorf i razom z Lyudvigom Knausom podorozhuvav do Shvarcvaldu ta Bernskogo Oberlandu sered inshih misc U nastupni roki vin neodnorazovo yizdiv u navchalni poyizdki do Shvarcvaldu z Knausom de v Gutachi voni sformuvali avangard togo sho zgodom stane Gutahskoyu koloniyeyu hudozhnikiv Zvazhayuchi na veliki uspihi rovesnika Knausa vin virishiv zajnyatisya cim zhanrom Vin prisvyativ sebe zokrema opisu fermerskogo zhittya yake vin vivchav u nastupni roki v silskij miscevosti Bernskogo Oberlandu U 1856 roci vin poyihav vchitisya v Parizh do shveda Karla d Unkera Tam voni zustrili Knausa z yakim vin diliv studiyu v Dyusseldorfi U 1857 roci Benyamin ostatochno oselivsya v Dyusseldorfi 26 1 travnya 1858 roku vin odruzhivsya z Bertoyu Ojler dochkoyu dyusseldorfskogo notariusa ta politika Jozefa Ojlera yakij razom zi svoyeyu druzhinoyu buv vazhlivim rushiyem miscevogo kulturnogo zhittya U Dyusseldorfi Votye shvidko zavoyuvav reputaciyu odnogo z najvazhlivishih zhanrovih hudozhnikiv Dyusseldorfskoyi shkoli zhivopisu U 1858 roci vin dosyag svogo pershogo guchnogo uspihu z kartinoyu In der Kirche na Myunhenskij vistavci Jomu bulo prisvoyeno zvannya korolivskogo profesora Pid chas jogo kar yeri inozemni studenti priyizdili do Dyusseldorfa navchatisya u nogo zokrema cheh Kvido Manes shvejcarec Jost Muhejm ugorec Mihali fon Munkachi rosiyanin Mikola Dmitrovich Dmitriyev Orenburzkij norvezhci Vinsent Stoltenberg Lerhe ta Karl Sundt Hansen finskij shved Karl Emanuel Yansson a takozh hudozhnici Mari Helen Aarestrup i Katerina Engelgart z Daniyi ta Katerina Fedorivna Yunge z Rosiyi Z 1850 roku i do samoyi smerti vin buv aktivnim chlenom asociaciyi hudozhnikiv Malkasten Vin pidtrimav rozpochati rozigrashi tvoriv mistectva koshti vid yakih dozvolili pridbati postijnij budinok klubu pridbati sad Yakobi v 1861 roci ta pobuduvati budinok Malkasteniv yakij buv urochisto vidkritij u 1867 roci Votye brav aktivnu uchast u podiyah vklyuchayuchi zhivi kartini v yakih jogo tvori vidtvoryuvalisya pid muzichnij suprovid karnavalnih redutiv abo pidgotovchu robotu do vistavi na Malkastenbyune Votye buv chlenom radi direktoriv Kunstverein fur die Rheinlande und Westfalen yakij prosuvav Dyusseldorfsku shkolu na miscevomu ta regionalnomu rivnyah Buv chlenom Berlinskoyi Antverpenskoyi Amsterdamskoyi Videnskoyi ta Myunhenskoyi akademij Jogo budinok znahodivsya na Goltshtajnshtrasse 29 Protyagom troh desyatilit shanovanij shanovanij i duzhe zalicyavsya yak hudozhnik vin zhiv u Dyusseldorfi poki ne pomer vid pnevmoniyi u vici 69 rokiv U 1898 roci skulptor Karl Yanssen stvoriv nadmogilnij relyef Skorbotna kartina i genij bezsmertya sho vidganyaye smert u viglyadi hresta yakij Fridrih Sharshmidt nazvav u 1902 roci pam yatnikom Vote Mogila bula roztashovana na Pivnichnomu kladovishi Dyusseldorfa bula pereplanovana v 2004 roci dyusseldorfskoyu rodinoyu dlya vlasnih potreb i perenesena na kladovishe Unterrater Sim yaBendzhamin Votye ta Berta Margareta Luyiza Vote nar Ejler 1837 1886 mav odnu dochku i troh siniv Karl Zhozef Bendzhamin Votye 1860 pislya 1910 aktivnij hudozhnik u Parizhi Klara Antoniya Votye 1862 1944 1880 German Nikolaus fon Vetyen 1851 1911 vlasnik sadibi miskij radnik i tayemnij uryadovij radnik u Dyusseldorfi Otto fon Vetyen 1881 1942 aktivnij hudozhnik u Parizhi ta Dyusseldorfi 1914 1921 Mari Lorensen 1883 1956 hudozhnicya Elizabet Luyiza Lilli fon Vetyen 1884 1966 1905 Pol Klemen 1866 1947 istorik mistectva Gerda Agnes fon Vetyen 1886 1965 spivachka 1 shlyub z Karlom Fridbergom 1872 1955 pianistom 2 Odruzhennya 1909 German Galler shvejcarskij skulptor Gans German fon Vetyen 1905 1922 Otto Adolf Pol Votye 1863 1919 aktivnij hudozhnik u Shvejcariyi Luyiza Mari Shnel Otto Votye 1893 1918 shvejcarskij hudozhnik Bendzhamin Votye 1895 1974 shvejcarskij hudozhnik Pol Luyi Votye 1865 1930 kupec kolekcioner mistectva numizmat 1897 Gledis Margerit Moss 1874 1963 Bendzhamin German Vote narodivsya 20 r serpen 1898 r u Tokio 1925 Rozina Viva 1899 1983 italijska hudozhnicya Maks Ferdinand Votye 4 lipen 1900 r u Dyusseldorfi Zhanet Zhiro 1989 Ben Votye nar 1935 shvejcarsko francuzkij hudozhnik HH stolittya Stolittya 1959 Zhaklin Rober 1964 Enni Barikalla Pol Votye narodivsya 22 r Lipen 1902 roku v Tokio 1942 Frida Mariya BirLiteraturaEduard Daelen Vautier Benjamin Allgemeine Deutsche Biographie Leipzig 1908 Band 54 S 738 741 Bettina Baumgartel Die Dusseldorfer Malerschule und ihre internationale Ausstrahlung 1819 1918 Band 1 Michael Imhof Verlag Petersberg 2011 ISBN 978 3 86568 702 9 Jacques Longchamp Marc Louis Benjamin Vautier der Altere Eine Monografie Michael Imhof Verlag Petersberg 2015 ISBN 978 3 7319 0291 1 Ubers d franz Ausgabe Marc Louis Benjamin Vautier dit l ancien Editions Slatkine Geneve 2015 ISBN 978 2 8321 0692 1 vautier monographie chPosilannyaBendzhamin Votye nimeckoyu francuzkoyu ta italijskoyu Istorichnij slovnik Shvejcariyi Bibliografiya Bendzhamin Votye Nimecka nacionalna biblioteka Sylvain Bauhofer Vautier Marc Louis Benjamin l Aine In Sikart Goethes Hermann und Dorothea in Illustrationen von Benjamin Vautier Benjamin Vautier kettererkunst de abgerufen am 26 Juli 2015 Benjamin Vautier d A Stiftung Sammlung Volmer 2006 abgerufen 26 Juli 2015 Benjamin Vautier im Internet ArchivePrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118767402 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Schubring P Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog Hrsg A Bettelheim B Vol 3 S 222 223 d Track Q19142610d Track Q64d Track Q113794d Track Q15428737 Daelen E Vautier Benjamin Allgemeine Deutsche Biographie L 1908 Vol 54 S 738 741 d Track Q24576635d Track Q24256231d Track Q2079d Track Q1288163d Track Q590208 Benjamin I Vautier d Track Q17299517 Funken W Geschichte der Kunstwerke und kulturellen Zeichen im offentlichen Raum der Landeshauptstadt 2012 T 3 S 1325 ISBN 3 8375 0775 0 Thieme U Becker F Vollmer H Thieme Becker Vollmer Hrsg U Thieme F Becker H Vollmer et al E A Seemann d Track Q1273447d Track Q109174d Track Q19997516d Track Q102869d Track Q96122d Track Q1361256 Jacques Longchamp Marc Louis Benjamin Vautier der Altere Eine Monografie Michael Imhof Verlag Petersberg 2015 S 41 Jacques Longchamp Marc Louis Benjamin Vautier der Altere Eine Monografie Michael Imhof Verlag Petersberg 2015 S 44 Jacques Longchamp Marc Louis Benjamin Vautier der Altere Eine Monografie Michael Imhof Verlag Petersberg 2015 S 45 Hrsg Die Dusseldorfer Malerschule Verlag Philipp von Zabern Mainz 1979 ISBN 3 8053 0409 9 S 492 Jacques Longchamp Marc Louis Benjamin Vautier der Altere Eine Monografie Michael Imhof Verlag Petersberg 2015 S 48 Volker Frech Lebende Bilder und Musik am Beispiel der Dusseldorfer Kultur Diplomica Verlag 1999 ISBN 3 8386 3062 9 Benjamin Vautier In Adress Buch der Oberburgermeisterei Dusseldorf 1889 Abbildung Vautier Denkmal Karl Janssen In Friedrich Schaarschmidt Zur Geschichte der dusseldorfer Kunst insbesondere im XIX Jahrhundert Hrsg von Kunstverein fur die Rheinlande und Westfalen S 380 Bendzhamin Votye Internet Archive Wolfgang Funken Geschichte der Kunstwerke und kulturellen Zeichen im offentlichen Raum der Landeshauptstadt Ars Publica Dusseldorf 2012 Band 3 Objekt Nr 1286 ISBN 3 8375 0775 0 S 1325 Jacques Longchamp Marc Louis Benjamin Vautier der Altere Eine Monografie Michael Imhof Verlag Petersberg 2015 S 49 Civilstand Eheversprechen 30 Juli 1880 Regierungs Assessor Hermann Watjen und Klara Vautier b v h in Dusseldorfer Volksblatt No 205 vom 3 August 1880 Vautier Otto II Swiss artist 1893 1918 Vautier Benjamin the younger Swiss painter 1895 1974 Rosina Viva Namensvariante Vautier auf Bildnis des Max Vautier 1923 Bildnis des Max Vautier von auf Artnet abgerufen am 27 Mai 2016

Дата публікації:
Топ