Белевич Юхим Юхимович

Юхим Юхимович Белевич (нар. 27 лютого 1889(18890227), Мінськ — 13 грудня 1942, Магадан)  — діяч білоруського національного руху.

Яфім Бялевич
Яфім Бялевич
Міністр фінансів БНР
13 грудня 1919 — вересень 1920
Попередник	Василь Захарка
Наступник	Олександр Цвікевич
Міністр юстиції БНР
21 лютого 1918 — липень 1918
Народився	15 (27) лютого 1888 Мінськ, Російська імперія
Помер	13 грудня 1942(1942-12-13) (54 роки) Магадан, Ольський район, ^d, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Відомий як	політик
Місце роботи	^d і Q29388664?
Alma mater	^d і юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1912)
Політична партія	Білоруська партія соціалістів-федералістів (1919) і Білоруська партія соціалістів-революціонерів
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Керівники білоруських представництв i місій у європейських країнах. Сидять (зліва направо): Євген Ладнов, Василь Захарка, Микола Вершинін, Лявон Заяц; стоять: Леон Вітан-Дубейковський, Янка Чарапук, Юхим Белевич. Жовтень 1919 р. (БДАМЛіМ).

Народився 27 лютого 1888 року в Мінську. Навчався в Мінській гімназії, з якої за участь в учнівських заворушеннях у 1907 виключений і заарештований. Скоро звільнений. Закінчив гімназію екстерном. Вступив на юридичний факультет Петербурзького університету (закінчив у 1912). Був призваний до армії. Під час Першої світової війни на фронті — прапорщик, штабс-капітан.

Від військовослужбовців-білорусів обраний делегатом на Перший Всебелоруський з'їзд, член її президії. До липня 1918 займав пост міністра юстиції і фінансів в Народному секретаріаті — першому уряді БНР. Як незгодний з його політикою, вийшов у відставку. Після дипломатичний представник уряду БНР у Києві, Одесі, Берліні.

У 1919 заарештований польською владою, але зміг втекти з-під варти. У 1918-1919 член Білоруської партії соціалістів-федералістів, у 1920 член Білоруської партії соціалістів-революціонерів, з якої у серпні 1920 вийшов через відмову лідерів підписати Декларацію про проголошення незалежності БРСР від 31 липня 1920. У 1920- 1922 служив в Гомелі в залізничних частинах Червоної армії. 1 жовтня 1920 заарештований особливим відділом Західного фронту за підозрою в контрреволюційній діяльності; звільнений через 6 місяців. У червні 1924 брав участь у ліквідаційному з'їзді БПС-Р. Перейшов на фінансову роботу — в 1925–1930 уповноважений Наркомфіну БРСР, з 1931 в Білшвейвідділенні Вищої ради народного господарства.

Заарештований 19 березня 1932. Згідно з постановою колегії ОГПУ СРСР засуджений до 5 років виправно-трудових робіт. Етапований до Свірського концтабору НКВС Ленінградської області. В ув'язненні 27 грудня 1936 узятий під варту. 8 лютого 1937 Ленінградським обласним судом засуджений до 5 років ув'язнення і 5 років позбавлення прав. Загинув у Магаданському концтаборі.

За першим вироком реабілітований президією Мінського обласного суду 16 листопада 1963, за другим — прокуратурою Російської Федерації 16 грудня 1992.