Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Микола Пилипович Батюк 19 грудня 1905 27 липня 1943 радянський воєначальник під час Німецько радянської війни дивізія пі

Батюк Микола Пилипович

Батюк Микола Пилипович

Микола Пилипович Батюк (19 грудня 1905 — 27 липня 1943) — радянський воєначальник, під час Німецько-радянської війни дивізія під його командуванням відзначився при обороні Сталінграда. Гвардії генерал-майор (1943).

Батюк Микола Пилипович
image
Народження19 грудня 1905(1905-12-19)
Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть27 липня 1943(1943-07-27) (37 років)
Сталінська область, Українська РСР, СРСР
d
ПохованняСвятогірськ
Країнаimage СРСР
ОсвітаПостріл
ПартіяКПРС
Званнягенерал-майор
КомандуванняQ55660044? і d
Війни / битвиДруга світова війна
Нагороди
image image image image
image Батюк Микола Пилипович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Батюк.

Біографія

Микола Пилипович Батюк народився 19 грудня 1905 року в місті Охтирка, нині Сумської області України. Українець. Після закінчення школи працював муляром на Тростянецькому цукровому заводі, потім — у Харківському коммунстрое.

У 1927 році призваний у Червону Армію. З 1930 року член ВКП(б). Службу проходив у 23-ї стрілецької дивізії. За 14 років служби пройшов шлях від червоноармійця до командира полку. У 1938 році закінчив вищі офіцерські курси «Постріл». У вересні 1939 року брав участь у радянському вторгненні у Польщу, де був контужений розривом польської гранати. Це послужило однією з причин його настільки ранньої смерті в 1943 році.

Початок німецько-радянської війни зустрів під Каунасом на посаді командира 89-го стрілецького полку. Після початку бойових дій вивів полк з-під загрози оточення. Надалі командував полком у боях на Північно-Західному фронті. 15 вересня 1941 року був легко поранений під Демянском. У грудні того ж року направлений у Томськ (Сибірський військовий округ) для формування 284-ї стрілецької дивізії і незабаром став її командиром.

На початку липня 1942 року в районі станції Касторная під Воронежем дивізія отримала бойове хрещення. Протягом 5 діб дивізія вела запеклі бої, затримуючи просування німецьких військ.

У другій половині вересня 1942 року дивізія під командуванням Н. Ф. Батюка прибула на Сталінградський фронт і була включена до складу обороняється в місті 62-ї армії. За наказом командувача армією дивізія зайняла оборону в районі Мамаєва кургану, при цьому підполковник Батюк завчасно вжив заходів для вивчення та впровадження у підпорядкованих військах нових тактичних прийомів ведення бою в міських умовах. На місці командир дивізії вміло організував оборону і систему вогню дивізії, що дозволило їй довгий час утримувати займані позиції. Багато часу проводив на передньому краї, вивчаючи обстановку і керуючи боєм. Серед солдат отримав прізвисько «вогнетривкий». Велику увагу приділяв розвитку снайперського руху. Саме в його дивізії народилася бойова слава Героїв Радянського Союзу В. Р. Зайцева і В. І. Медведєва.

За два місяці оборонних боїв дивізія завдала супротивнику великі втрати в живій силі і техніці і при цьому зберегла свою боєздатність.

У січні 1943 року частини дивізії перейшли від оборони до наступу і незабаром очистили від оточених німецьких військ частина міста, полонивши при цьому близько 3000 солдатів і офіцерів і трьох генералів.

Після завершення Сталінградської битви 284-я стрілецька дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора і перетворена в 79-ю гвардійську стрілецьку дивізію. Н. Ф. Батюк був нагороджений орденами Червоного Прапора і Кутузова 2-го ступеня, а також медаллю «За оборону Сталінграда», 1 березня 1943 року йому було присвоєно військове звання «генерал-майор».

Надалі до середини липня 1943 року дивізія займала оборону на правому березі р. Сіверський Донець і з початком Ізюм-Барвінківської наступальної операції перейшла в наступ. В останній день операції 27 липня 1943 року Микола Пилипович Батюк раптово помер від розриву серця.

Похований у місті Святогірську на горі Артема, поруч поховані Герої Радянського Союзу Ілля Захарович Шуклин і Олександр Кирилович Сечкін. Там же знаходиться братська могла радянських бійців, які загинули в боях за визволення Славяногорська та Слов'янського району.

«Ми поховали його біля пам'ятника Артему, на березі Північного Донця, потім перенесли його останки в Сталінград, на Мамаєв-курган, бо він був душею битви за Мамаїв курган, за місто на Волзі».

Пам'ять

image
Стели поблизу могил Олександра Сечкіна, Миколи Батюка та Іллі Шукліна на меморіалі у Святогірську

Постановою Виконкому Міськради № 20/508 від 25.08.1954 ім'ям Н. Ф. Батюка названа вулиця в Волгограді. Також його ім'я носять вулиці в Слов'янську, Охтирці та Горлівці.

Див. також

Примітки

  1. Александр ДМИТРИЕВСКИЙ Огнеупорный Батюк[недоступне посилання з лютого 2019]
  2. . Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 27 січня 2018.
  3. Зайцев В. Г. «За Волгой земли для нас не было. Записки снайпера.» — М.: Современник. 1981.
  4. . Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 27 січня 2018.
  5. Нагородний лист в електронному банку документів «Подвиг Народу»
  6. . Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 27 січня 2018.
  7. http://militera[недоступне посилання з лютого 2019]. lib.ru/memo/ russian/chuykov/11.html
  8. . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  9. Волгоград на Яндекс картах
  10. . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  11. . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  12. Горловка на Яндекс Картах

Література

  • Сталінградська битва. Липень 1942 — лютий 1943: енциклопедія / під ред. М. М. Загорулько. — 5-е изд., испр. і дод. — Волг.: Видавець, 2012. — С. 64. — 800 с.

Посилання

  • Батюк Микола Пилипович [ 17 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Міністерства оборони Російської Федерації

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mikola Pilipovich Batyuk 19 grudnya 1905 27 lipnya 1943 radyanskij voyenachalnik pid chas Nimecko radyanskoyi vijni diviziya pid jogo komanduvannyam vidznachivsya pri oboroni Stalingrada Gvardiyi general major 1943 Batyuk Mikola PilipovichNarodzhennya19 grudnya 1905 1905 12 19 Ohtirka Harkivska guberniya Rosijska imperiyaSmert27 lipnya 1943 1943 07 27 37 rokiv Stalinska oblast Ukrayinska RSR SRSR dPohovannyaSvyatogirskKrayina SRSROsvitaPostrilPartiyaKPRSZvannyageneral majorKomanduvannyaQ55660044 i dVijni bitviDruga svitova vijnaNagorodi Batyuk Mikola Pilipovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Batyuk BiografiyaMikola Pilipovich Batyuk narodivsya 19 grudnya 1905 roku v misti Ohtirka nini Sumskoyi oblasti Ukrayini Ukrayinec Pislya zakinchennya shkoli pracyuvav mulyarom na Trostyaneckomu cukrovomu zavodi potim u Harkivskomu kommunstroe U 1927 roci prizvanij u Chervonu Armiyu Z 1930 roku chlen VKP b Sluzhbu prohodiv u 23 yi strileckoyi diviziyi Za 14 rokiv sluzhbi projshov shlyah vid chervonoarmijcya do komandira polku U 1938 roci zakinchiv vishi oficerski kursi Postril U veresni 1939 roku brav uchast u radyanskomu vtorgnenni u Polshu de buv kontuzhenij rozrivom polskoyi granati dzherelo ne vkazane 4281 den Ce posluzhilo odniyeyu z prichin jogo nastilki rannoyi smerti v 1943 roci Pochatok nimecko radyanskoyi vijni zustriv pid Kaunasom na posadi komandira 89 go strileckogo polku Pislya pochatku bojovih dij viviv polk z pid zagrozi otochennya Nadali komanduvav polkom u boyah na Pivnichno Zahidnomu fronti 15 veresnya 1941 roku buv legko poranenij pid Demyanskom U grudni togo zh roku napravlenij u Tomsk Sibirskij vijskovij okrug dlya formuvannya 284 yi strileckoyi diviziyi i nezabarom stav yiyi komandirom Na pochatku lipnya 1942 roku v rajoni stanciyi Kastornaya pid Voronezhem diviziya otrimala bojove hreshennya Protyagom 5 dib diviziya vela zapekli boyi zatrimuyuchi prosuvannya nimeckih vijsk U drugij polovini veresnya 1942 roku diviziya pid komanduvannyam N F Batyuka pribula na Stalingradskij front i bula vklyuchena do skladu oboronyayetsya v misti 62 yi armiyi Za nakazom komanduvacha armiyeyu diviziya zajnyala oboronu v rajoni Mamayeva kurganu pri comu pidpolkovnik Batyuk zavchasno vzhiv zahodiv dlya vivchennya ta vprovadzhennya u pidporyadkovanih vijskah novih taktichnih prijomiv vedennya boyu v miskih umovah Na misci komandir diviziyi vmilo organizuvav oboronu i sistemu vognyu diviziyi sho dozvolilo yij dovgij chas utrimuvati zajmani poziciyi Bagato chasu provodiv na perednomu krayi vivchayuchi obstanovku i keruyuchi boyem Sered soldat otrimav prizvisko vognetrivkij Veliku uvagu pridilyav rozvitku snajperskogo ruhu Same v jogo diviziyi narodilasya bojova slava Geroyiv Radyanskogo Soyuzu V R Zajceva i V I Medvedyeva Za dva misyaci oboronnih boyiv diviziya zavdala suprotivniku veliki vtrati v zhivij sili i tehnici i pri comu zberegla svoyu boyezdatnist U sichni 1943 roku chastini diviziyi perejshli vid oboroni do nastupu i nezabarom ochistili vid otochenih nimeckih vijsk chastina mista polonivshi pri comu blizko 3000 soldativ i oficeriv i troh generaliv Pislya zavershennya Stalingradskoyi bitvi 284 ya strilecka diviziya bula nagorodzhena ordenom Chervonogo Prapora i peretvorena v 79 yu gvardijsku strilecku diviziyu N F Batyuk buv nagorodzhenij ordenami Chervonogo Prapora i Kutuzova 2 go stupenya a takozh medallyu Za oboronu Stalingrada 1 bereznya 1943 roku jomu bulo prisvoyeno vijskove zvannya general major Nadali do seredini lipnya 1943 roku diviziya zajmala oboronu na pravomu berezi r Siverskij Donec i z pochatkom Izyum Barvinkivskoyi nastupalnoyi operaciyi perejshla v nastup V ostannij den operaciyi 27 lipnya 1943 roku Mikola Pilipovich Batyuk raptovo pomer vid rozrivu sercya Pohovanij u misti Svyatogirsku na gori Artema poruch pohovani Geroyi Radyanskogo Soyuzu Illya Zaharovich Shuklin i Oleksandr Kirilovich Sechkin Tam zhe znahoditsya bratska mogla radyanskih bijciv yaki zaginuli v boyah za vizvolennya Slavyanogorska ta Slov yanskogo rajonu Mi pohovali jogo bilya pam yatnika Artemu na berezi Pivnichnogo Doncya potim perenesli jogo ostanki v Stalingrad na Mamayev kurgan bo vin buv dusheyu bitvi za Mamayiv kurgan za misto na Volzi Pam yatSteli poblizu mogil Oleksandra Sechkina Mikoli Batyuka ta Illi Shuklina na memoriali u Svyatogirsku Postanovoyu Vikonkomu Miskradi 20 508 vid 25 08 1954 im yam N F Batyuka nazvana vulicya v Volgogradi Takozh jogo im ya nosyat vulici v Slov yansku Ohtirci ta Gorlivci Div takozhRodzinki Barvinkivska nastupalna operaciya Kurska bitvaPrimitkiAleksandr DMITRIEVSKIJ Ogneupornyj Batyuk nedostupne posilannya z lyutogo 2019 Arhiv originalu za 8 listopada 2016 Procitovano 27 sichnya 2018 Zajcev V G Za Volgoj zemli dlya nas ne bylo Zapiski snajpera M Sovremennik 1981 Arhiv originalu za 10 serpnya 2014 Procitovano 27 sichnya 2018 Nagorodnij list v elektronnomu banku dokumentiv Podvig Narodu Arhiv originalu za 1 veresnya 2017 Procitovano 27 sichnya 2018 http militera nedostupne posilannya z lyutogo 2019 lib ru memo russian chuykov 11 html Arhiv originalu za 27 sichnya 2018 Procitovano 27 sichnya 2018 Volgograd na Yandeks kartah Arhiv originalu za 27 sichnya 2018 Procitovano 27 sichnya 2018 Arhiv originalu za 27 sichnya 2018 Procitovano 27 sichnya 2018 Gorlovka na Yandeks KartahLiteraturaStalingradska bitva Lipen 1942 lyutij 1943 enciklopediya pid red M M Zagorulko 5 e izd ispr i dod Volg Vidavec 2012 S 64 800 s PosilannyaBatyuk Mikola Pilipovich 17 sichnya 2018 u Wayback Machine na sajti Ministerstva oboroni Rosijskoyi Federaciyi

Дата публікації:
Топ