У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Батько Батько хорв Otac роман сучасного боснійсько хорватського пис

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Батько.

Батько (хорв. Otac) — роман сучасного боснійсько-хорватського письменника Мілєнка Єрґовича, написаний 2010 року. Виданий того ж року в белградському видавництві «Ренде». 2018 року вийшов українською у чернівецькому у перекладі Андрія Любки.

«Батько»
Обкладинка українського видання
Автор	Мілєнко Єрґович
Назва мовою оригіналу	Otac
Країна	Сербія
Мова	хорватська
Тема	розповідь про себе і свою сім'ю на тлі історії своєї держави, якої більше немає
Жанр	автобіографічний роман
Місце	Белград
Укр. видавництво
Видавництво	«Rende»
Видано	2010
Видано українською	2018
Перекладач(і)	Андрій Любка
Тип носія	паперовий
Сторінок	192 (у перекладі)
ISBN	978-617-614-226-3

Видання роману українською здійснено за підтримки Міністерства культури Республіки Хорватія.

Тематика

В основі твору — події із приватного життя письменника, який знав свого батька, але виростав без нього. Це, як розповів перекладач українського видання Андрій Любка, «історія любові й образи за те, що його і його матір покинули, розповідь про дитячі мрії і дорослі спроби налагодити стосунки тата і сина, навчитися, якщо не любити, то бодай поважати одне одного».

На тлі цієї автобіографії розгортається історія того, що визначається по батькові — батьківщини: Єрґович змальовує життя в соціалістичній Югославії, своє рідне Сараєво і той шлях, який привів Боснію до війни. Таким чином, крізь зображену в романі історію стосунків батька і сина розкривається специфіка складної і суперечливої епохи Югославії, а також війни на Балканах.

Автор розпочинає свою розповідь наступного після смерті батька дня. Особливий стиль цієї оповіді тримає текст на рівні потрібного балансу: люди, взаємини, місця, події, краєвиди — всього рівно стільки, скільки треба, щоб картина була якомога повнішою і чіткішою, а родина у творі є тим топосом, із якого проростають, розгортаються усі смисли роману, співвідносячись із життям, соціумом, описуваною епохою, історією.

У певному сенсі роман являє собою «малу історію» свого часу, способу, в який люди таїлися одне від одного, суспільних укладів і традицій колишньої Югославії, родинної мімікрії та приватного пекла в домівках знатних громадян тієї облудної епохи, розповідь про країну, якої більше не існує, про національні й приватні зради, про особисті конфлікти, що розгоряються на тлі війни на Балканах, про близькість і стіну між сином і батьком, про довгу дорогу від образи до прощення та про те, що пробачити неможливо, про вмирання від мук і страху. Оповідь сина, який не любив свого батька, про батька, який не любив свого сина.

«Батько» — це і роман, і нібито есей чи мемуари. Книжку написано за правилами фікційної прози, однак те, про що в ній розказується, не фікція.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.

Посилання

БАТЬКО — Книги XXI [ 21 січня 2019 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.