Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Басейн (геоморфологія) — це самостійне заглиблення в земній корі, яке знаходиться вище або нижче рівня моря і часто не має відтоку; воно знаходиться або на поверхні землі (поверхні суші), або на дні моря.
Загальна характеристика
Діаметр основних океанічних басейнів становить від 2000 до 4000 км (з них 6 у Тихому океані), а 20 найбільших континентальних басейнів мають діаметр від 300 до 1000 км. За площею вони перевершують кілька плоских материкових щитів, але не мають форми жолоба. У випадку меншої, суворо замкнутої місцевості говорять про западини, «улоговини» також називають долинними улоговинами, тобто замкнутими долинами. Багато великих ландшафтів називаються «басейнами», хоча це не обов'язково справжні западини чи зони ослаблення континентальної кори, у цьому випадку це або великомасштабні зони, вільні від стоку, або простори, розділені гірськими хребтами.
Седиментація (осідання дисперсної фази) відбувається майже в усіх місцях басейну, яка може бути спричинена водою (водойми, океанськими течіями), вітром, льодом, зсувами або хімічними процесами. Відкладення на суші в основному складаються з піску, гравію, глини і лесу, а в морях і озерах — також з мулу, органічних речовин і вапна.
Ландшафти з дуже великими відкладеннями називаються осадовими басейнами: хоча вони зазвичай мають стік, осад відкладається в тому самому місці протягом тривалого періоду часу. В результаті найнижчі шари конденсуються в гірську породу, а поверхня повільно стає рівниною (наприклад, Паннонська низовина або Рейнський грабен). Багато з цих басейнів є ослабленими ділянками земної кори, де геологічні розломи або великомасштабна тектоніка призводять до тривалого опускання.
У геологічному минулому відкладення в морських басейнах — див. геосинкліналі — були попередником численних гірських утворень.
Басейн на суші
Геоморфологічні басейни на суші відрізняються від так званих низовин тим, що вони являють собою западини без надземного витоку. Однак відтік може бути вторинним. Це іноді може ускладнити розрізнення між басейновими ландшафтами та низовинами. Висота басейну може коливатися приблизно від 100 м над рівнем моря — NN (рівень моря) в околицях річки або узбережжя, аж до яскраво вираженої високої позиції у внутрішній частині континенту. Окремі чашоподібні ділянки знаходяться навіть нижче рівня моря і називаються западинами. Найглибше місце таких западин без витоку часто займає солоне озеро.
У континентальних посушливих регіонах улоговини здебільшого являють собою пустелі, а безстічні улоговини можуть перетворитися на великі солончаки. В принципі, утворення солончаків та солоних озер залежить від співвідношення відтоку води (через випаровування та інфільтрацію) до припливу порівняно з утворенням стоку (наприклад, через утворення ущелини). Річки можуть закінчуватися басейнами або протікати через них, а навколишні гори можуть локально збільшити кількість опадів або (часто) захистити басейн від опадів. Відкладення в басейні може сприяти формуванню внутрішньої дельти або болотистих ландшафтів. У помірному поясі є численні лесові басейни, в яких вітри льодовикового періоду спричинили осади дрібного глинистиго пилу. Прикладами є Паризький басейн, угорська Пуста, Україна (крім гірських регіонів) та великі території Північно-Східного Китаю.
Деякі подовжені улоговини простягаються вздовж великих гірських хребтів, тоді як менші улоговини часто зустрічаються у внутрішніх районах, також у формі широких долин або верхових боліт. На краю гір льодовики льодовикового періоду часто вирізали великі язикові западини, з яких, наприклад, утворилися озерні ландшафти в Баварії або в Зальцкаммергуті.
Приклади наземних басейнів:
Аральське море — Азія; Узбекистан, Казахстан
Великий Басейн — найбільша безстічна область в Північній Америці (на території американських штатів Невада, Юта, Каліфорнія, Орегон і Айдахо).
Басейни на морі
Морські (океанічні) басейни — замкнуте зниження дна океану з глибинами, як правило, не менше 3500 м, зазвичай має ізометричні (округлі) обриси. Розрізняють улоговини перехідної зони і улоговини ложа океану. Великі западини, обмежені материковим схилом, підводними хребтами, валами та височинами. Океанічні улоговини (басейни) покривають 50% поверхні Землі (приблизно 70% дна океану). Вони можуть з'єднуватися одна з одною глибокими проходами. Середні глибини котловин ложа океану близько 5000 м. Дно котловин на 80 % характеризується горбисто-абісальним рельєфом з коливаннями висот порядку 500—1000 м. Іноді термін застосовують до найбільших від'ємних елементів рельєфу Землі, які заповнені океанічними водами. Найбільшими підводними улоговинами вважаються Південно-Тихоокеанська, Північно-Американська та Північно-Африканська улоговини.
Приклади морських басейнів:
- (глибина до 3255 м; захід Середземномор'я),
- (глибина до 5841 м; між Гвінейським піднесенням на північному заході, Нижньо-Гвінейським піднесенням в Африці на сході, Китовим хребтом на півдні та о. Святої Єлени на заході),
- (глибина до 6202 м; між Порогом Ріо-Гранде на півночі, Південно-Атлантичним хребтом на сході, півднем Джорджії за Південно-Сандвічевою западиною на південному сході, Фолклендськими островами на південному заході та Південною Америкою),
- (глибина до 2377 м; утворює центр північноамериканської затоки Баффіна (моря Баффіна); між о. Гренландією на півночі та сході, протокою Дейвіса на півдні, о. Баффіна на заході та островами Королеви Єлизавети на північному заході),
- Бразильська улоговина (глибиною до 6537 м; складається з великої північної та малої південної Бразильської улоговини; між південним підніжжям Північноатлантичного хребта на півночі, жолобом Романш на північному сході, північчю Південно-Атлантичного хребта на сході, Поріг Ріо-Гранде на півдні та Бразилією на заході),
- (глибина до 4846 м; лежить у Норвезькому морі між о. Шпіцбергеном на північному сході, о. Ведмежим на сході, Лофотською улоговиною за Ісландсько-Ян-Маєнським порогом на південному сході, Норвезьким басейном і островом Ян-Маєн на півдні та Данською протокою на південному заході і о. Гренландією на заході).
Інтернет-ресурси
- Geologie und Geomorphologie Schleswig-Holsteins. (abgerufen am 24. September 2015)
- Geomorphologische Reliefanalyse im äquatorialen Ostafrika. (abgerufen am 24. September 2015)
- Fluviale Prozesse und Formen (abgerufen am 24. September 2015)
Література
- Arno Semmel: Geomorphologie der Bundesrepublik Deutschland. 5. überarbeitete Auflage, Franz Steiner Verlag, Stuttgart 1996, .
- Harald Zepp: Geomorphologie. 5. Auflage, Verlag Ferdinand Schöningh, Paderborn 2002, .
- Anderson R. S., Anderson S. P. Geomorphology. The Mechanics and Chemistry of Landscapes. Cambridge University Press. 2010.
- Загальна геоморфологія / Леонтьєв О. К., Ричагов Г. І. — К.: Вища освіта, 1991. — 224 с.
- Основи геоморфології: навч. посіб. для студ. вузів / В. В. Стецюк, І. П. Ковальчук ; за ред. О. М. Маринича. — К. : Вища шк., 2005. — 495 с. — ISBN 966-642-245-Х
Примітки
- Поріг Ріо-Гранде
- Rio-Grạnde-Schwelle
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Basejn geomorfologiya ce samostijne zagliblennya v zemnij kori yake znahoditsya vishe abo nizhche rivnya morya i chasto ne maye vidtoku vono znahoditsya abo na poverhni zemli poverhni sushi abo na dni morya Zagalna harakteristikaDiametr osnovnih okeanichnih basejniv stanovit vid 2000 do 4000 km z nih 6 u Tihomu okeani a 20 najbilshih kontinentalnih basejniv mayut diametr vid 300 do 1000 km Za plosheyu voni perevershuyut kilka ploskih materikovih shitiv ale ne mayut formi zholoba U vipadku menshoyi suvoro zamknutoyi miscevosti govoryat pro zapadini ulogovini takozh nazivayut dolinnimi ulogovinami tobto zamknutimi dolinami Bagato velikih landshaftiv nazivayutsya basejnami hocha ce ne obov yazkovo spravzhni zapadini chi zoni oslablennya kontinentalnoyi kori u comu vipadku ce abo velikomasshtabni zoni vilni vid stoku abo prostori rozdileni girskimi hrebtami Sedimentaciya osidannya dispersnoyi fazi vidbuvayetsya majzhe v usih miscyah basejnu yaka mozhe buti sprichinena vodoyu vodojmi okeanskimi techiyami vitrom lodom zsuvami abo himichnimi procesami Vidkladennya na sushi v osnovnomu skladayutsya z pisku graviyu glini i lesu a v moryah i ozerah takozh z mulu organichnih rechovin i vapna Landshafti z duzhe velikimi vidkladennyami nazivayutsya osadovimi basejnami hocha voni zazvichaj mayut stik osad vidkladayetsya v tomu samomu misci protyagom trivalogo periodu chasu V rezultati najnizhchi shari kondensuyutsya v girsku porodu a poverhnya povilno staye rivninoyu napriklad Pannonska nizovina abo Rejnskij graben Bagato z cih basejniv ye oslablenimi dilyankami zemnoyi kori de geologichni rozlomi abo velikomasshtabna tektonika prizvodyat do trivalogo opuskannya U geologichnomu minulomu vidkladennya v morskih basejnah div geosinklinali buli poperednikom chislennih girskih utvoren Basejn na sushiGeomorfologichni basejni na sushi vidriznyayutsya vid tak zvanih nizovin tim sho voni yavlyayut soboyu zapadini bez nadzemnogo vitoku Odnak vidtik mozhe buti vtorinnim Ce inodi mozhe uskladniti rozriznennya mizh basejnovimi landshaftami ta nizovinami Visota basejnu mozhe kolivatisya priblizno vid 100 m nad rivnem morya NN riven morya v okolicyah richki abo uzberezhzhya azh do yaskravo virazhenoyi visokoyi poziciyi u vnutrishnij chastini kontinentu Okremi chashopodibni dilyanki znahodyatsya navit nizhche rivnya morya i nazivayutsya zapadinami Najglibshe misce takih zapadin bez vitoku chasto zajmaye solone ozero U kontinentalnih posushlivih regionah ulogovini zdebilshogo yavlyayut soboyu pusteli a bezstichni ulogovini mozhut peretvoritisya na veliki solonchaki V principi utvorennya solonchakiv ta solonih ozer zalezhit vid spivvidnoshennya vidtoku vodi cherez viparovuvannya ta infiltraciyu do priplivu porivnyano z utvorennyam stoku napriklad cherez utvorennya ushelini Richki mozhut zakinchuvatisya basejnami abo protikati cherez nih a navkolishni gori mozhut lokalno zbilshiti kilkist opadiv abo chasto zahistiti basejn vid opadiv Vidkladennya v basejni mozhe spriyati formuvannyu vnutrishnoyi delti abo bolotistih landshaftiv U pomirnomu poyasi ye chislenni lesovi basejni v yakih vitri lodovikovogo periodu sprichinili osadi dribnogo glinistigo pilu Prikladami ye Parizkij basejn ugorska Pusta Ukrayina krim girskih regioniv ta veliki teritoriyi Pivnichno Shidnogo Kitayu Deyaki podovzheni ulogovini prostyagayutsya vzdovzh velikih girskih hrebtiv todi yak menshi ulogovini chasto zustrichayutsya u vnutrishnih rajonah takozh u formi shirokih dolin abo verhovih bolit Na krayu gir lodoviki lodovikovogo periodu chasto virizali veliki yazikovi zapadini z yakih napriklad utvorilisya ozerni landshafti v Bavariyi abo v Zalckammerguti Prikladi nazemnih basejniv Aralske more Aziya Uzbekistan Kazahstan Velikij Basejn najbilsha bezstichna oblast v Pivnichnij Americi na teritoriyi amerikanskih shtativ Nevada Yuta Kaliforniya Oregon i Ajdaho Basejn Okavango Afrika Botsvana Tarimska ulogovina Aziya KitajBasejni na moriMorski okeanichni basejni zamknute znizhennya dna okeanu z glibinami yak pravilo ne menshe 3500 m zazvichaj maye izometrichni okrugli obrisi Rozriznyayut ulogovini perehidnoyi zoni i ulogovini lozha okeanu Veliki zapadini obmezheni materikovim shilom pidvodnimi hrebtami valami ta visochinami Okeanichni ulogovini basejni pokrivayut 50 poverhni Zemli priblizno 70 dna okeanu Voni mozhut z yednuvatisya odna z odnoyu glibokimi prohodami Seredni glibini kotlovin lozha okeanu blizko 5000 m Dno kotlovin na 80 harakterizuyetsya gorbisto abisalnim relyefom z kolivannyami visot poryadku 500 1000 m Inodi termin zastosovuyut do najbilshih vid yemnih elementiv relyefu Zemli yaki zapovneni okeanichnimi vodami Najbilshimi pidvodnimi ulogovinami vvazhayutsya Pivdenno Tihookeanska Pivnichno Amerikanska ta Pivnichno Afrikanska ulogovini Prikladi morskih basejniv glibina do 3255 m zahid Seredzemnomor ya glibina do 5841 m mizh Gvinejskim pidnesennyam na pivnichnomu zahodi Nizhno Gvinejskim pidnesennyam v Africi na shodi Kitovim hrebtom na pivdni ta o Svyatoyi Yeleni na zahodi glibina do 6202 m mizh Porogom Rio Grande na pivnochi Pivdenno Atlantichnim hrebtom na shodi pivdnem Dzhordzhiyi za Pivdenno Sandvichevoyu zapadinoyu na pivdennomu shodi Folklendskimi ostrovami na pivdennomu zahodi ta Pivdennoyu Amerikoyu glibina do 2377 m utvoryuye centr pivnichnoamerikanskoyi zatoki Baffina morya Baffina mizh o Grenlandiyeyu na pivnochi ta shodi protokoyu Dejvisa na pivdni o Baffina na zahodi ta ostrovami Korolevi Yelizaveti na pivnichnomu zahodi Brazilska ulogovina glibinoyu do 6537 m skladayetsya z velikoyi pivnichnoyi ta maloyi pivdennoyi Brazilskoyi ulogovini mizh pivdennim pidnizhzhyam Pivnichnoatlantichnogo hrebta na pivnochi zholobom Romansh na pivnichnomu shodi pivnichchyu Pivdenno Atlantichnogo hrebta na shodi Porig Rio Grande na pivdni ta Braziliyeyu na zahodi glibina do 4846 m lezhit u Norvezkomu mori mizh o Shpicbergenom na pivnichnomu shodi o Vedmezhim na shodi Lofotskoyu ulogovinoyu za Islandsko Yan Mayenskim porogom na pivdennomu shodi Norvezkim basejnom i ostrovom Yan Mayen na pivdni ta Danskoyu protokoyu na pivdennomu zahodi i o Grenlandiyeyu na zahodi Internet resursiGeologie und Geomorphologie Schleswig Holsteins abgerufen am 24 September 2015 Geomorphologische Reliefanalyse im aquatorialen Ostafrika abgerufen am 24 September 2015 Fluviale Prozesse und Formen abgerufen am 24 September 2015 LiteraturaArno Semmel Geomorphologie der Bundesrepublik Deutschland 5 uberarbeitete Auflage Franz Steiner Verlag Stuttgart 1996 ISBN 3 515 06897 X Harald Zepp Geomorphologie 5 Auflage Verlag Ferdinand Schoningh Paderborn 2002 ISBN 978 3 8385 3593 7 Anderson R S Anderson S P Geomorphology The Mechanics and Chemistry of Landscapes Cambridge University Press 2010 Zagalna geomorfologiya Leontyev O K Richagov G I K Visha osvita 1991 224 s Osnovi geomorfologiyi navch posib dlya stud vuziv V V Stecyuk I P Kovalchuk za red O M Marinicha K Visha shk 2005 495 s ISBN 966 642 245 HPrimitkiPorig Rio Grande Rio Grạnde Schwelle