Басанець Валерій Лукич

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Басанець.

Валерій Лукич Басане́ць (нар. 11 січня 1941, Броди) — український художник і скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Один з активних учасників нонконформістського руху Одеси — андеграунду, постійний експонент «квартирних» виставок; один із засновників у 1993 році. Чоловік мистецтвознавця Тетяни Басанець.

Басанець Валерій Лукич
Валерій Басанець і Віктор Маринюк на конференції, присвяченій Одеському нонконформізму. Київ, 2013
Народження	11 січня 1941(1941-01-11) (83 роки) Броди, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1963)
Діяльність	художник
Вчитель	Желтяков Євген Іванович
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Басанець Тетяна Василівна
Нагороди

Біографія

Народився 11 січня 1941 року в місті Бродах Львівської області (нині Україна). 1963 року закінчив Одеське художнє училище, був учнем Євгена Желтякова.

У 1960-х роках увійшов до групи молодих художників неформального напрямку. 1993 року став одним із фундаторів групи «Човен», 1998 року був одним із засновників творчого об'єднання «Мамай». Мешкав у Одесі в будинку на провулку Шевченка, № 10/4, квартира № 58 та у будинку на вулиці Спирідонівській, № 27.

Творчість

Працює у галузях живопису, графіки, скульптури. Серед робіт:

• «Атракціон» (1966);
• «Оперний театр» (1966);
• «Карусель» (1966);
• «Кіно» (1966);
• «Весна в місті» (1969);
• «Окраїна» (1969);
• «Ті, що йдуть назустріч» (1975);
• «Екзистенційний погляд» (1975);
• «Дівчина з намистом» (1975);
• «Будинок на березі моря» (1980);
• «Портрет» (1983);
• «Спокуса» (1985);
• «Сон» (1985);
• «Парк» (1989);
• «Передчуття» (1989);
• «Без назви» (1990);
• «Біля скелі» (1991);
• «Молодий дух» (1991);
• «Модель» (1992);
• «Сумнів» (1993);
• «Аромат» (1993);
• «Три грації» (1996);
• «Бесіда» (1997);
• «Будинок мистецтв» (1997);
• «Гра» (2000);
• «Манекени» (2001).

Творчий метод митця базується на створенні форми завдяки тонким тоновим нюансуванням силуетного зображення та ідеї метафізичного визначення образів.

Від 1966 року бере участь у художніх виставках. 1980 та 1999 року персональні виставки відбулися в Одесі.

Роботи зберігаються в Одеському, Хмельницькому художніх музеях, Одеському літературному музеї, Музеї сучасного мистецтва Одеського центру культури Києво-Могилянської академії.

Відзнаки

• Гран-прі Міжнародного бієнале «Імпреза» (1989, Івано-Франківськ);
• Лауреат Бієнале українського образотворчого мистецтва «Львів-91. Відродження» (1991).
• Заслужений художник України (2009; за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та активну участь у проведенні Фестивалю мистецтв України);
• Довічний державний стипендіант (з 2012 року; як видатний діяч культури і мистецтва, що досяг сімдесятирічного віку).

Примітки

1. Національна спілка художників України. Басанець Валерій Лукич [ 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
2. Басанець Валерій Лукич // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 552.
3. Басанець Валерій Лукич / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 9.
4. Указ Президента України від 17 червня 2009 року № 451/2009 «Про нагородження працівників культури і мистецтв Одеської області»
5. Указ Президента України від 13 квітня 2012 року № 267/2012 «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва»

Література

• Т. В. Василенко. Басанець Валерій Лукич // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 290. — 872 с. — .;
• Басанець Валерій Лукич // Довідник Національної спілки художників України. — К.: Національна спілка художників України, 2005. — С. 389.