Барятинський Іван Федорович 1689 1738 князь генерал лейтенант генерал аншеф гвардії бригадир головний командир Малоросій

І. Барятинський у чині бригадира керував полком під час Північної війни 1700–1721 років. За виявлену доблесть у морській битві поблизу острова Гренгам у Балтійському морі (нині територія Фінляндії) 27 липня 1720 року отримав золоту медаль .

Глухівсько-московський період

4 березня 1730 року в званні сенатора увійшов до складу відновленого російською імператрицею Анна ІванівнаАнною Іванівною Правлячого сенату. 23 квітня цього ж року отримав звання .

Докладніше: Склад Правління гетьманського уряду

21 серпня 1735 року був призначений Московським генерал-губернатором. Залишаючись на цій посаді, він також паралельно, 17 червня 1736 року був призначений Головним командиром Правління гетьманського уряду у Глухові. Весь час навідувався до Москви. І вже 27 листопада 1836 року був відставлений. Але ненадовго.

Через місяць, 30 грудня 1736 року він знову повернувся до Глухова Головним командиром Правління гетьманського уряду для керівництва Лівобережною Україною. Тут же, 9 лютого 1737 року І.Барятинський отримав звання генерал-аншефа.

Увійшов в історію, як російський централізатор. Зокрема, наказав заарештувати весь склад Київського магістрату. Також за його розпорядженням були вилучені всі королівські й царські грамоти, що визначали привілеї Києва. Вони були направлені до Санкт-Петербурга «…дабы оные по продолжению времени из памяти у них вышли, и не имели на что ссылаться».

Врешті, перебуваючи на двох посадх, 18 лютого 1738 року, І.Барятинський повернувся з Глухова до Москви.

Сім'я

Батько - князь

Першою дружиною І. Барятинського була (1681-1703). Однак, в них не було дітей.

Разом з другою дружиною (1689-1726) князь виховав трьох дітей: Олександра (1708-1765), Сергія (? - 1746) та Анну (1720-1783).

Література

Полное собрание законов Российской империи, т. 5–8. СПб., 1830;
Голиков И.И. Деяния Петра Великого, т. 7–9, 13. М., 1836–39;
Делімарський Р. Магдебурзьке право у Києві. К., 1996.

Джерела

Горобець В.М. БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федорович [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 196-197. — .

Примітки

Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. – Запорожье: Просвіта, 2011. - С. 288.
Горобець В.М. БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bariatynskyj_I [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 18-06-2016).
В Большой энциклопедии русского народа [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] помилково названо по-батькові Іванович.

[:0-1] Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. – Запорожье: Просвіта, 2011. - С. 288.

[:1-2] Горобець В.М. БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bariatynskyj_I [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 18-06-2016).

[отч-3] В Большой энциклопедии русского народа [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] помилково названо по-батькові Іванович.