Баруленков Валерій Володимирович

Вале́рій Володи́мирович Баруленков (нар. 10 вересня 1941(19410910), с. Новосьолка Александровського району Івановської обл. РРФСР, нині Владимирської обл. РФ) — український інженер-будівельник, генеральний директор ТОВ «ТрансРейл Україна», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1985).

Баруленков Валерій Володимирович
Народився	10 вересня 1941(1941-09-10)^[1](82 роки) с. Новосьолка Александровського району Івановської області РРФСР, нині Владимирської області РФ
Громадянство	УРСР →  Україна
Alma mater	Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Нагороди	Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка
Звання	Заслужений будівельник України
електрифіковані на Південно-Західній та Львівській залізницях більше 1600 км залізничних колій на ділянках Львів—Ужгород (лінії Москва—Прага), Львів—Мостиська, Козятин—Жмеринка, Дарниця—Гребінки та інші; введено в експлуатацію житлових будинків загальною площею більше 320 тис. м2 в Києві, Львові, Вінниці, Чернівцях, Ужгороді, Конотопі, Фастові, Бучі та інших містах України; збудований музей В. І. Леніна (нині Український дім) у м. Києві; збудовані об'єкти Національного авіаційного університету (м. Київ), Бориспільського аеропорту, Київського метрополітену, Миронівського інституту селекції і насінництва пшениці, збудовані залізничні вокзали на станціях Житомир, Вадул-Сірет, Мостиська, Чоп, Хмельницький, Коростень; реконструйовані Львівський локомотиворемонтний завод, Дарницький, Конотопський, Стрийський вагоноремонтні заводи та Київський завод «Транссигнал». Захоплюється риболовлею та тенісом. Громадська діяльність У 1974—1990 рр. неодноразово обирався депутатом Київської міської ради народних депутатів. У 1975—1987 рр. неодноразово обирався членом ЦК профспілок працівників залізничного транспорту і транспортного будівництва. У 1988 р. його обрали першим президентом тенісного клубу м. Києва. Академік Академії будівництва України. Родина Майбутню дружину Ірину, студентку факультету «Промислове та цивільне будівництво», зустрів у ДІІТ, пізніше Ірина Василівна працювала на будівництві Київської ГЕС, у Київдніпротрансі, викладачем Київського будівельного технікуму. У родині дві доньки: Юлія — викладач англійської мови; Анна — менеджер із маркетингу та розвитку транспортно-логістичної компанії «ТрансРейл Україна». Відзнаки Лауреат Шевченківської премії 1985 року — разом з Гопкалом, Гречиною, Філенком, Гайдамакою, Мягковим, Коломійцем — «за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна». Кавалер ордена Леніна. Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора. Заслужений будівельник України. Почесний транспортник України. Почесний будівельник Росії. Примітки Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка d:Track:Q12112216 Література Енциклопедичні видання Баруленков Валерій Володимирович — випускник факультету «Організація будівництва залізниць» // Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна / [редкол.: О. М. Пшінько (голова) та ін. ; керівник проекту Р. В. Тимченко]. — Київ: Логос Київ, 2015. — 343 с. : фот. — , с. 239 Баруленков Валерий Владимирович // Транспортное строительство. Энциклопедия. В 2 томах. Том 2. Инженеры. Ученые. Организаторы транспортного строительства. — Москва: Центр "Трансстройиздат. 2002, с. 26-27 Баруленков Валерій Володимирович // Будівництво. Видатні інженери України. Біографічно-енциклопедичний збірник. — Київ: Укрархбудінформ, 2001, с. 832. Мемуари Валерій Баруленков. Український державний діяч. Почесний транспортний будівельник. Почесний будівельник Росії. Заслужений будівельник України // Салій І. М. Про Київ і моїх сучасників. — Київ: Кий, 2013. — 600 с. , с. 291—316. Валерій Баруленков // Салій І. М. Від утопії до утопії: 100 років експериментів. Досить ілюзій: у 2 кн. — Київ: Кий, 2018. — Кн. II. — 480 с. , , с. 169—193.