Барсов Елпідіфор Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барсов.

Єлпідифо́р Васи́льович Ба́рсов (рос. Елпидифор Васильевич Барсов; нар. 1 листопада (13 листопада) 1836, с. , Новгородська губернія — пом. 2 квітня 15 квітня 1917, Москва, Російська імперія) — російський фольклорист і літературознавець.

Єлпідифор Васильович Барсов
рос. Елпидифор Васильевич Барсов
портрет до 1917 р. портрет до 1917 р.
Народився	1 (13) листопада 1836
Помер	2 (15) квітня 1917 (80 років) Москва
Поховання	Старий Донський цвинтар
Країна	Російська імперія
Діяльність	краєзнавець
Alma mater	Санкт-Петербурзька духовна академія
Галузь	етнографія, археологія
Заклад	Румянцевський музей

Життєпис

Закінчив 1861 року Петербурзьку духовну академію. У 1881—1907 роках працював секретарем , редактором його «Чтений…».

Збирач і дослідник російської народної творчості й давньоруського письменства. Видав «Голосіння Північного краю» (ч. 1-3, 1872—1886), «Північні перекази про давньоруських князів і царів» (1879). Цікавився питаннями української етнографії та фольклору, зокрема відношенням російських билин до українських дум. Цінною працею Барсова є його незавершена монографія «„Слово о полку Ігоревім“ як художня пам'ятка Київської дружинної Русі» (т. 1-3, 1887—1889).

Твори

• (рос.)Причитания Северного края. В 3 ч. М., 1872—1886;
• (рос.)«Слово о полку Игореве» как художественный памятник Киевской дружинной Руси. В 3 т. М., 1887—1889.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Кирдан Б. П., Барсов Єлпідіфор Васильович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С.132—133.