Банніков Віктор Максимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Банніков.

Ві́ктор Макси́мович Ба́нніков (28 квітня 1938, селище Лугини Житомирської області — 25 квітня 2001, Київ) — український радянський футболіст, воротар. Вихованець житомирської заводської команди. Заслужений майстер спорту СРСР (1991). Перший президент Федерації футболу України з 1991 до 1996 року. Перший віце-президент Федерації футболу України з 1996 до 2001 року. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1998).

Віктор Банніков
Віктор Банніков
Особисті дані
Повне ім'я	Банніков Віктор Максимович
Народження	28 квітня 1938(1938-04-28)^[1]
	Лугини, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	25 квітня 2001(2001-04-25) (62 роки)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Зріст	179 см
Вага	73 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	Воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1959 «Авангард» (Житомир) 23 (-?) 1960 «Шахтар» (Коростишів) 26 (-15) 1960—1961 «Десна» (Чернігів) 51 (-52) 1962—1969 «Динамо» (Київ) 151 (-122) 1970—1973 «Торпедо» (Москва) 107 (-107)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1964—1972  СРСР 14 (-13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1976 «Зоря» (Ворошиловград) 1977—1978 «Спартак» (Житомир)
Звання, нагороди
Нагороди	Заслужений майстер спорту СРСР Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

• «Авангард» Житомир (1959)
• «Шахтар» Коростишів (1960)
• «Десна» Чернігів (1960—1961)
• «Динамо» Київ (1961—1969)
• «Дніпро» Дніпропетровськ (1970)
• «Торпедо» Москва (1970—1973)
• За футбольну збірну СРСР зіграв 14 матчів. Перший матч провів 29 листопада 1964 року проти Болгарії, котрий завершився у нічию 0:0. Останній матч за збірну провів 6 серпня 1972 року проти Швеції, котрий завершився нічиєю 4:4.

Досягнення

• Чемпіон СРСР 1966, 1967 та 1968 років.
• Володар Кубка СРСР 1964, 1966 та 1972 років.
• двічі ставав : 1964, 1970
• Був у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу 1966 року.
• Внесений Міжнародною федерацією футбольної історії та статистики (IFFHS) до рейтингу голкіперів, які відстояли «на 0» найбільшу кількість часу (без перерв) в національних чемпіонатах, під № 19. За те, що, граючи за Динамо (Київ) в період з 7 серпня 1967 до 17 квітня 1968, впродовж 1 127 хвилин ігрового часу не пропустив жодного м'яча.

Тренерська кар'єра

Могила Віктора Баннікова

• Наставник команди «Зоря» Ворошиловград (1976).
• Головний тренер команди «Спартак» Житомир (1977—1978).

Див. також

• Стадіон імені Баннікова

Література

• Хохлюк В. Вратари. — Луганськ : «Максим», 2012. — С. 11. — .

Примітки

1. FBref
   d:Track:Q56239490
2. Футбол у Коростишеві
3. Указ Президента України від 13 квітня 1998 року № 289/98 «Про присвоєння В. Баннікову почесного звання "Заслужений працівник фізичної культури і спорту України"»

Посилання

• Профіль на сайті «Збірна Росії з футболу» [ 3 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• Статистика на сайті КЛИСФ (рос.)

Попередник: посада введена

1-й Президент Федерації футболу України 13 грудня 1991 - 1996

Наступник: Пустовойтенко Валерій Павлович