Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Оле́г Микола́йович Банду́рченко (3 грудня 1959 — 8 жовтня 2022) — командир мінометної батареї Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Бандурченко Олег Миколайович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Штаб-сержант | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 3 грудня 1959 м. Кам'янське | ||||
| Смерть | 8 жовтня 2022 (62 роки) c. Давидів Брід | ||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Псевдо | Кипарис | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2014-2022 | ||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||||
| Рід військ | Мотопіхотні війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Життєпис
Олег Миколайович народився 3 грудня 1959 року у м. Кам'янське. Проживав у м. Вільногірськ. Навчався у середній школі № 2. Після школи закінчив Вільногірський технікум, вивчився на електрика. Працював на Вільногірському ГМК спочатку електриком, потім енергетиком, головним інженером у КП «Жилсервіс», на заводі «ЗБВ». За 5 років в МЖК збудував житло для своєї родини.
Олег Миколайович завжди користувався заслуженим авторитетом і повагою у громаді. Обирався депутатом Вільногірської міської ради двох скликань.
Він з молодих років ніколи не залишався байдужим до подій, що відбуваються у суспільстві, до людських доль. Мабуть, саме тому 1989 року добровільно поїхав у Вірменію допомагати людям усувати наслідки потужного Спітакського землетрусу (тоді загинуло щонайменше 25 тисяч осіб, ще близько ста сорока тисяч стали інвалідами, 514 тисяч людей залишилися без даху над головою).
Олегові Бандурченку були близькими ідеї Помаранчевої революції. Саме завдяки йому і його однодумцям 2004 року прапор Вільногірська побував у Києві на Майдані серед тисяч прапорів — символів перемін.
Він вітав переломні зміни у державі 2013—2014 року. А з 2014 року, коли над країною нависла реальна загроза широкомасштабного вторгнення з боку Росії, без вагань пішов виборювати незалежність і територіальну цілісність України у зоні АТО та ООС.
З 2014-го року — в лавах ЗСУ. Командир першої мінометної батареї, 17 батальйон, 57 окрема мотопіхотна бригада ім. кошового отамана Костя Гордієнко.
Всі ці довгі роки Герой мужньо і звитяжно воював за свободу та мирне життя України. Пройшов шлях від простого солдата до штаб-сержанта, командира мінометної батареї однієї з наших військових частин, майже увесь час перебуваючи на офіцерських посадах.
Лютий 2022 року застав Олега Бандурченка на Донеччині, потім були військові дії в Луганській області, згодом їхню частину перекинули на херсонський напрямок.
8 жовтня 2022 року в бою за Херсон під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Давидів Брід Бериславського району Херсонської області Олег Миколайович Бандурченко загинув від отриманих травм, несумісних із життям.
У Олега Миколайовича залишилась дружина, троє дітей, двоє онуків, мати та сестра.
Прощання із загиблим відбулося 27 жовтня 2022 року у місті Вільногірськ біля Палацу культури та спорту «Металург».
Поховали Олега Бандурченка на Алеї Слави міського цвинтаря Вільногірська на Дніпропетровщині.
Нагороди
За увесь час служби в рядах ЗСУ Олег Миколайович по праву відзначений державними нагородами:
- Відзнака «За службу державі» (1 вересня 2015)
- Нагрудний знак «Гідність та честь» (1 вересня 2015)
- Медаль «За оборону рідної держави» за мужність, самовідданість та зразкове виконання службового обов'язку (4 грудня 2015)
- Відзнака Міністерства оборони України — нагрудний знак «Знак пошани» (19 серпня 2016)
- Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (13 березня 2017)
- Відзнака «Лицарський хрест родини Мазеп» (14 жовтня 2017)
- Державна нагорода України — орден «За мужність» ІІІ ступеня (1 листопала 2017)
- Почесний нагрудний знак командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За службу» (5 листопада 2017)
- Почесна відзнака «За мужність та відвагу» — почесна відзнака, встановлена Президентом України для відзначення особливих бойових заслуг, мужності, відваги та героїзму (7 серпня 2018)
- Вища відзнака — орден «Сталевий Хрест Непереможних» (11 жовтня 2018)
- Дві відзнаки командувача об'єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня (21 квітня 2020)
Джерела
- Пам'ятаємо
- Четверо бійців з Дніпропетровщини загинули в боях за Донбас і Херсонщину
- Від солдата до комбата: на війні загинув військовий з Кам'янського
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ole g Mikola jovich Bandu rchenko 3 grudnya 1959 8 zhovtnya 2022 komandir minometnoyi batareyi Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Bandurchenko Oleg Mikolajovich Shtab serzhantZagalna informaciyaNarodzhennya3 grudnya 1959 1959 12 03 m Kam yanskeSmert8 zhovtnya 2022 2022 10 08 62 roki c Davidiv BridGromadyanstvo UkrayinaPsevdoKiparisVijskova sluzhbaRoki sluzhbi2014 2022Vid ZSSuhoputni vijskaRid vijskMotopihotni vijskaFormuvannya 57 OMPBrVijni bitviRosijsko ukrayinska vijnaNagorodi ta vidznakiOrden Za muzhnist III stupenyaNagrudnij znak Za vzircevist u vijskovij sluzhbi III stupenyaNagrudnij znak Znak poshani Ministerstvo oboroni Ukrayini Nagrudnij znak Za sluzhbu ZhittyepisOleg Mikolajovich narodivsya 3 grudnya 1959 roku u m Kam yanske Prozhivav u m Vilnogirsk Navchavsya u serednij shkoli 2 Pislya shkoli zakinchiv Vilnogirskij tehnikum vivchivsya na elektrika Pracyuvav na Vilnogirskomu GMK spochatku elektrikom potim energetikom golovnim inzhenerom u KP Zhilservis na zavodi ZBV Za 5 rokiv v MZhK zbuduvav zhitlo dlya svoyeyi rodini Oleg Mikolajovich zavzhdi koristuvavsya zasluzhenim avtoritetom i povagoyu u gromadi Obiravsya deputatom Vilnogirskoyi miskoyi radi dvoh sklikan Vin z molodih rokiv nikoli ne zalishavsya bajduzhim do podij sho vidbuvayutsya u suspilstvi do lyudskih dol Mabut same tomu 1989 roku dobrovilno poyihav u Virmeniyu dopomagati lyudyam usuvati naslidki potuzhnogo Spitakskogo zemletrusu todi zaginulo shonajmenshe 25 tisyach osib she blizko sta soroka tisyach stali invalidami 514 tisyach lyudej zalishilisya bez dahu nad golovoyu Olegovi Bandurchenku buli blizkimi ideyi Pomaranchevoyi revolyuciyi Same zavdyaki jomu i jogo odnodumcyam 2004 roku prapor Vilnogirska pobuvav u Kiyevi na Majdani sered tisyach praporiv simvoliv peremin Vin vitav perelomni zmini u derzhavi 2013 2014 roku A z 2014 roku koli nad krayinoyu navisla realna zagroza shirokomasshtabnogo vtorgnennya z boku Rosiyi bez vagan pishov viboryuvati nezalezhnist i teritorialnu cilisnist Ukrayini u zoni ATO ta OOS Z 2014 go roku v lavah ZSU Komandir pershoyi minometnoyi batareyi 17 bataljon 57 okrema motopihotna brigada im koshovogo otamana Kostya Gordiyenko Vsi ci dovgi roki Geroj muzhno i zvityazhno voyuvav za svobodu ta mirne zhittya Ukrayini Projshov shlyah vid prostogo soldata do shtab serzhanta komandira minometnoyi batareyi odniyeyi z nashih vijskovih chastin majzhe uves chas perebuvayuchi na oficerskih posadah Lyutij 2022 roku zastav Olega Bandurchenka na Donechchini potim buli vijskovi diyi v Luganskij oblasti zgodom yihnyu chastinu perekinuli na hersonskij napryamok 8 zhovtnya 2022 roku v boyu za Herson pid chas vikonannya bojovih zavdan v rajoni naselenogo punktu Davidiv Brid Berislavskogo rajonu Hersonskoyi oblasti Oleg Mikolajovich Bandurchenko zaginuv vid otrimanih travm nesumisnih iz zhittyam U Olega Mikolajovicha zalishilas druzhina troye ditej dvoye onukiv mati ta sestra Proshannya iz zagiblim vidbulosya 27 zhovtnya 2022 roku u misti Vilnogirsk bilya Palacu kulturi ta sportu Metalurg Pohovali Olega Bandurchenka na Aleyi Slavi miskogo cvintarya Vilnogirska na Dnipropetrovshini NagorodiZa uves chas sluzhbi v ryadah ZSU Oleg Mikolajovich po pravu vidznachenij derzhavnimi nagorodami Vidznaka Za sluzhbu derzhavi 1 veresnya 2015 Nagrudnij znak Gidnist ta chest 1 veresnya 2015 Medal Za oboronu ridnoyi derzhavi za muzhnist samoviddanist ta zrazkove vikonannya sluzhbovogo obov yazku 4 grudnya 2015 Vidznaka Ministerstva oboroni Ukrayini nagrudnij znak Znak poshani 19 serpnya 2016 Pochesnij nagrudnij znak nachalnika Generalnogo shtabu Golovnokomanduvacha ZSU Za vzircevist u vijskovij sluzhbi III stupenya 13 bereznya 2017 Vidznaka Licarskij hrest rodini Mazep 14 zhovtnya 2017 Derzhavna nagoroda Ukrayini orden Za muzhnist III stupenya 1 listopala 2017 Pochesnij nagrudnij znak komanduvacha Suhoputnih vijsk Zbrojnih Sil Ukrayini Za sluzhbu 5 listopada 2017 Pochesna vidznaka Za muzhnist ta vidvagu pochesna vidznaka vstanovlena Prezidentom Ukrayini dlya vidznachennya osoblivih bojovih zaslug muzhnosti vidvagi ta geroyizmu 7 serpnya 2018 Visha vidznaka orden Stalevij Hrest Neperemozhnih 11 zhovtnya 2018 Dvi vidznaki komanduvacha ob yednanih sil Kozackij hrest III stupenya 21 kvitnya 2020 DzherelaPam yatayemo Chetvero bijciv z Dnipropetrovshini zaginuli v boyah za Donbas i Hersonshinu Vid soldata do kombata na vijni zaginuv vijskovij z Kam yanskogo Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi