Балеарські печери штучні вирубані в скелях гроти певної форми Відносяться до періоду починаючи з 4000 р до н е тобто до

Балеарські печери — штучні, вирубані в скелях гроти певної форми. Відносяться до періоду починаючи з 4000 р. до н. е., тобто до найбільш ранніх поселенців Балеарських островів (див. доталайотський період) і є прикладами прадавньої європейської архітектури.

Вогнище в Сант-Вінсес II. Ліворуч видно бічну нішу

Як правило, печери мають «сигароподібне» планування; у них також знаходиться вівтар, яма для вогнища, бічні ніші і вестибюль. Витягнута апсидоподібна закруглена форма печери була запозичена пізнішими культурами Балеарських островів — будівельниками гробниць типу , потім забута близько 1400 р. до н. е. з приходом культури будівельників талайотів, проте збереглася на Менорці, де місцеві мешканці споруджували таули і гіпостилі. Інтегровані вівтарі типу лавки порівнянні з круглими вівтарями, виявленими на Сардинії в «Capanne delle Riunioni».

У печерах є тільки по одному низькому вхідному отвору, через який ледве можна проповзти. З точки зору призначення печери розглядаються як житла, які пізніше використовувалися для поховання. Прикладом є Сон-Боронат (Son Boronat) на Мальорці, де виявлений пізній дерев'яний саркофаг. Також припускається, що штучні печери тривалий час використовувалися як культові приміщення.

У 1990-і роки в природних печерах Ес-Карріч (Es Càrritx) і Ес-Муссоль (Es Mussol) на заході острову Менорка було зроблено важливі археологічні відкриття. Приблизно у 90 м від входу до печери був виявлений скарб дерев'яних, металевих і керамічних виробів, серед яких був циліндр з кістки і дерева з людським волоссям, забарвленим у червоний колір.

Хоча походження перших жителів островів, що з'явилися тут в епоху неоліту, — близько 4000 р. до н. е. — залишається неясним, форма печери Ес-Муссоль має аналог на півдні Франції, де в околицях Арля є аналогічні споруди. У 6 км від Рони на піднесеності Монтань-де-Корд (Montagne de Cordes) поблизу Арля знаходяться 5 штучних гротів, серед них — величний, вирубаний в скелі 25-метровий «Грот Фей», в якому не було виявлено ніяких знахідок.

Див. також

Сьєрра-де-Атапуерка

Література

J. Aramburu: Hacia un Modelo Espacial de la Cultura Talayótica en Mallorca, Saguntum — 27, 1997
J. Aramburu: Garrido C. y Sastre V.: Guía Arqueológica de Mallorca, Olañeta Editor 1994.
P. Castro, V. Lull, R. Micó.: Cronología de la prehistoria reciente de la península Ibérica y Baleares (c. 2800—900).
J. E. Walkowitz: Das Megalithsyndrom. 2003,
M. Fernandez-Miranda, Secuencia cultural de la Prehistoria de Mallorca (1978)
V. Lull, R. Micó, C. Rihuete Herrada, R. Risch, Neue Entdeckungen zur Vorgeschichte von Menorca. In: Hispania Antiqua, S. 153—170
V. Lull, R. Micó, C. Rihuete Herrada, R. Risch, Rituales de vida y muerte en la prehistoria de Menorca. La Cova des Càrritx (1999)
L. Pericot García, The Balearic Islands (1972)
C. Veny, Las cuevas sepulcrales del Bronce Antiguo de Mallorca (1968)
W.H. Waldren, Balearic Prehistoric Ecology and Culture: The excavation and study of certain caves, rock shelters and settlements. BAR 149 (1982)
W.H. Waldren, R. Chapman, J. Lewthwaite, R-C. Kennard, Early Settlement in the Western Mediterranean Islands and the Peripheral Areas. BAR 229 (1984)
Ausstellungskatalog: Peinando la muerte, rituales de vida y muerte en la prehistoria de menorca, MARQ, Museo Arqueológico de Alicante (2007)