Байрамукова Халімат Башчиївна

Байрамукова Халімат Башчиївна (по чоловікові — Кубанова; карач.-балк. Байрымукъланы Башчыны къызы Халимат); 15 серпня 1917(19170815),  — 8 листопада 1996, Черкеськ) — радянська поетеса, прозаїк, драматург, член Спілки письменників з 1939 року.

Байрамукова Халімат Башчиївна
карач.-балк. Къобанланы Башчыны къызы Халимат
Ім'я при народженні	карач.-балк. Байрамукъланы Башчыны къызы Халимат
Народилася	15 серпня 1917(1917-08-15) ^d, Баталпашинський відділ, Кубанська область, Російська імперія
Померла	8 листопада 1996(1996-11-08) (79 років) Черкеськ, Карачаєво-Черкесія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	поетеса, драматург, письменниця
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Членство	СП СРСР
Нагороди

Біографія

Народилася 15 серпня 1917 року в стародавньому карачаївського аулі Хурзук Карачаєво-Черкеської Республіки. Вчилася у педагогічному інституті, потім закінчила Літературний інститут імені М. Горького і Вищі літературні курси в Москві.

У період війни проходила службу в якості медсестри 2436-го евакогоспіталю, була секретарем комсомольської організації.

Працювала відповідальним секретарем обласної газети, першим консультантом Карачаєвської письменницької організації, головним редактором Карачаєво-Черкеського книжкового видавництва, протягом 10-ти з гаком років очолювала письменницьку організацію Карачаєво-Черкесії.

Творчість

Халімат Байрамукова — автор 14 поетичних збірок, чотирьох романів, п'яти повістей і багатьох оповідань, чотирьох публіцистичних книг, лібрето першої національної опери «Останній вигнанець», а також першої карачаєвської музичної комедії «Безфамільна наречена». Її твори друкувалися на п'ятдесяти мовах світу.

Першим літературним твором була п'єса «Два серця», видана в 1939 році. В наступні роки з'являються поетичні збірки: «Улюблені гори», «Люблю я життя», «Сповідь», «Дим вогнища», «Знову в дорогу», «Суд аулу», «День за днем», «Весняний південь», «Восьмий день тижня», «Одержимість» та інші.

Її перу належать повісті: «Сім'я Карчи», «І плакав син», «Вічні вершники», романи «Роки і гори», «Ранкова зірка», «Мьолек», «Чотирнадцять років» та інші.

«Моє життя» — так називається остання книга письменниці, що вийшла в рік її смерті — 1996 року. Це автобіографічна книга, плід життєвих спостережень і роздумів, яка дає глибоке уявлення про середовище, в якому вона росла і дорослішала.

Нагороди

Літературні заслуги народного поета Карачаєво-Черкесії Халімат Байрамукової були відзначені урядовими нагородами-орденами: «Знак пошани», «Дружба народів»; Ювілейною медаллю «За доблесну працю».

Пам'ять

Її ім'я носить Національна бібліотека Карачаєво-Черкеської республіки, вона почесна громадянка м. Велинград (Болгарія).

Література

• Теплый ливень надежд: избранное / Халимат Байрамукова; [сост. : Ф. И. Байрамукова, Батчаева Л. А.]. — М.: Эльбрусоид, 2008. — 594, [1] с. : ил., портр., фотографии; 25 см — (Карачаево-балкарская энциклопедия. Серия «Карачаево-балкарская литературная классика» (КБЛК) / Фонд «Эльбрусоид»).;

Примітки

1. . ГНБ КЧР. bibliotekakchr.ru. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 13 липня 2018.