Полісиндето н грец πολυσύνδετον або багатосполучнико вість стилістична фігура що полягає у такій побудові фрази при якій

Полісиндето́н (грец. πολυσύνδετον), або багатосполучнико́вість — стилістична фігура, що полягає у такій побудові фрази, при якій всі або майже всі однорідні члени речення зв'язані між собою одним і тим самим сполучником (найчастіше сполучником «і»), тоді як звичайно в цьому випадку з'єднуються лише два останніх однорідних члени речення. Використовується для посилення експресії.

Багатосполучниковість характерна для , та публіцистичного стилю.

Приклади:

Прошу, сестро, до хати.

Та й будемо частувати.
І наїстись, і напитись,
і на нас подивитись

Народна пісня

„Іду самотньо, мовчки, без мети:

Лише гуртом і пущі і пустині
З піснями, з гуком можна перейти.”

Максим Рильський

Посилання

Полісиндетон // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 242-243.
Полісиндетон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 243.
Багатосполучниковість, або Полісиндетон // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 72-73.
Н. Я. Дзюбишина-Мельник. Багатосполучниковість // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — .
Словник літературознавчих термінів [ 18 грудня 2009 у Wayback Machine.]