Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Яків Олексійович Бабенко (12 [25] жовтня 1913 року — 28 травня 1979) — учасник Другої світової війни, командир 333-го гвардійського стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії 13-ї армії 1-го Українського фронту, Герой Радянського Союзу (10.04.1945), гвардії підполковник.
| Бабенко Яків Олексійович | |
|---|---|
| Народження | 25 жовтня 1913 Виноградове, Дніпровський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 28 травня 1979 (65 років) Каховка, Херсонська область, Українська РСР, СРСР |
| Партія | КПРС |
| Звання | підполковник |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |       |
Біографія
Народився 12 (25) жовтня 1913 року в селі Чалбаси (нині село Виноградове Олешківського району Херсонської області) в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП(б) з 1942 року. Закінчив бухгалтерський технікум в Одесі в 1931 році.
У Червоній армії у 1932—1936 роках і з 1939 року. У 1940 році Бабенко закінчив Київське військове піхотне училище.
Учасник Другої світової війни з серпня 1941 року. Воював на Південному фронті в складі 18-ї армії. З важкими боями відходив на схід.
В 1943 році Бабенко закінчив прискорений курс Військової академії імені М. В. Фрунзе. Повернувся в 18-ю армію і був призначений на посаду командира полку, який пізніше став 333-м гвардійським. Брав участь у боях на Малій землі. Звільняв міста і села України.
У складі 117-ї гвардійської дивізії полк під командуванням Бабенка відзначився в грудні 1943 року при визволенні міста Бердичів Житомирської області.
У 1944 році Бабенко керував полком у боях за оволодіння та утримання Сандомирським плацдармом на річці Вісла, з якого і почався наступ 12 січня 1945 року, що отримав назву Вісло-Одерської операції.
333-й гвардійський полк, яким командував Я. А. Бабенко, як завжди, наступав у першому ешелоні. Після сильної артилерійсько-мінометної підготовки він відразу досяг ворожих траншей і опанував вузловими пунктами оборони. Потім бійці слідом за танкістами увірвалися на проміжний рубіж гітлерівських укріплень. Особливо важкі бої зав'язалися на підступах до села Шацького. П'ять разів контратакували солдати вермахту і п'ять разів відкочувалися назад. Шацьке було взято штурмом. В цих запеклих сутичках командир полку був поранений, але не залишив поле бою.
На четвертий день наступу полк Бабенка захопив дорогу, що веде до Кракова. Ворожі війська, що знаходилися в районі старовинної польської столиці, були відрізані. Прагнучи вирватися з оточення, гітлерівці кинули в бій усі свої сили, в тому числі до 200 танків. Однак успіху досягти не змогли. На світанку полк гвардійців увірвався в місто Кельце і після запеклого бою взяв його.
Далі радянські воїни рушили на ще один важливий вузол ворожого опору — місто Пйотркув, атакували його в ніч на 18 січня. Війська вермахту не очікували такого несподіваного удару і залишили місто. Указом Президії Верховної Ради СРСР за цю операцію полк удостоєний ордена Кутузова ІІІ ступеня.
19 січня 1945 року полк, рухаючись у головній похідній заставі 13-ї армії, отримав наказ вийти на Одер, з ходу форсувати його, захопити плацдарм і закріпитися на ньому.
Передовий загін на танках, виділених з 16-ї механізованої бригади, і автомашинах очолив особисто підполковник Бабенко. Змітаючи на шляху невеликі ворожі заслони, він у ніч на 23 січня 1945 року досяг річки в районі міста Хохбаушвиц північніше Штейнау (нині Сцинава, Польща) і розташувався в лісі. Почалася підготовка до захоплення «п'ятачка» на західному березі Одеру.
26 січня полк вів запеклі бої з ворогом, відбиваючи одну контратаку за іншою. На наступну добу бої тривали на підступах до міста Глогау. В одній з атак гітлерівцям вдалося прорватися в розташування полку. Від прямого влучення снаряда в спостережний пункт загинули заступник командира полку по політчастині майор Кабанов, командир взводу зв'язку і три бійця. Командир полку Бабенко був контужений. В цей критичний момент з тилу гітлерівців атакував другий батальйон, і вони відкотилися. Через день до Одеру підійшли основні сили дивізії.
28 січня 1945 року батальйон полку Бабенка в районі міста Любінь штурмом захопив летовище противника. Незабаром біля аеродрому з'явилася велика колона ворожих танків. З цієї причини були знищені всі літаки, підірвані два склади з боєприпасами і на дев'яти трофейних машинах відійшли в ліс. Танки повернули на плацдарм, де велика частина з них була знищена іншими підрозділами полку Бабенка.
В боях при форсуванні Одера полк Бабенка знищив 22 ворожих танки, 416 автомашин, 25 літаків і до 3000 гітлерівських солдатів і офіцерів. Він був нагороджений орденом Богдана Хмельницького.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за успішне форсування Одеру, міцне закріплення плацдарму на правому березі річки і проявлені при цьому відвагу і геройство Якову Олексійовичу Бабенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4828).
В останні місяці війни полк Я. О. Бабенка виконував інші завдання командування, першим форсував річку Шпрее, брав участь у боях за Берлін. В травні 1945 року у складі 13-ї армії була здійснена перекидання полку до столиці Чехословаччини Праги, яка була звільнена 9 травня 1945 року.
З 1946 року Я. О. Бабенко — в запасі. Він повернувся на рідну Херсонщину, в місто Цюрупинськ. Тут працював головою райвиконкому. Потім переїхав до Каховки Херсонської області, де працював на різних господарських та адміністративних посадах. Помер 28 травня 1979 року.
Нагороди
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (№ 4828) (10.04.1945)
- Орден Леніна (10.04.1945)
- Три ордени Червоного Прапора (28.07.1944, 25.01.1945, 14.05.1945)
- Орден Вітчизняної війни I ступеня (03.02.1944)
- Орден Червоної Зірки (05.10.1942)
- Медалі, в тому числі:
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yakiv Oleksijovich Babenko 12 25 zhovtnya 1913 roku 28 travnya 1979 uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni komandir 333 go gvardijskogo strileckogo polku 117 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi 13 yi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu Geroj Radyanskogo Soyuzu 10 04 1945 gvardiyi pidpolkovnik Babenko Yakiv OleksijovichNarodzhennya25 zhovtnya 1913 1913 10 25 Vinogradove Dniprovskij povit Tavrijska guberniya Rosijska imperiyaSmert28 travnya 1979 1979 05 28 65 rokiv Kahovka Hersonska oblast Ukrayinska RSR SRSRPartiyaKPRSZvannyapidpolkovnikVijni bitvinimecko radyanska vijnaNagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Babenko BiografiyaNarodivsya 12 25 zhovtnya 1913 roku v seli Chalbasi nini selo Vinogradove Oleshkivskogo rajonu Hersonskoyi oblasti v sim yi selyanina Ukrayinec Chlen VKP b z 1942 roku Zakinchiv buhgalterskij tehnikum v Odesi v 1931 roci U Chervonij armiyi u 1932 1936 rokah i z 1939 roku U 1940 roci Babenko zakinchiv Kiyivske vijskove pihotne uchilishe Uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni z serpnya 1941 roku Voyuvav na Pivdennomu fronti v skladi 18 yi armiyi Z vazhkimi boyami vidhodiv na shid V 1943 roci Babenko zakinchiv priskorenij kurs Vijskovoyi akademiyi imeni M V Frunze Povernuvsya v 18 yu armiyu i buv priznachenij na posadu komandira polku yakij piznishe stav 333 m gvardijskim Brav uchast u boyah na Malij zemli Zvilnyav mista i sela Ukrayini U skladi 117 yi gvardijskoyi diviziyi polk pid komanduvannyam Babenka vidznachivsya v grudni 1943 roku pri vizvolenni mista Berdichiv Zhitomirskoyi oblasti U 1944 roci Babenko keruvav polkom u boyah za ovolodinnya ta utrimannya Sandomirskim placdarmom na richci Visla z yakogo i pochavsya nastup 12 sichnya 1945 roku sho otrimav nazvu Vislo Oderskoyi operaciyi 333 j gvardijskij polk yakim komanduvav Ya A Babenko yak zavzhdi nastupav u pershomu esheloni Pislya silnoyi artilerijsko minometnoyi pidgotovki vin vidrazu dosyag vorozhih transhej i opanuvav vuzlovimi punktami oboroni Potim bijci slidom za tankistami uvirvalisya na promizhnij rubizh gitlerivskih ukriplen Osoblivo vazhki boyi zav yazalisya na pidstupah do sela Shackogo P yat raziv kontratakuvali soldati vermahtu i p yat raziv vidkochuvalisya nazad Shacke bulo vzyato shturmom V cih zapeklih sutichkah komandir polku buv poranenij ale ne zalishiv pole boyu Na chetvertij den nastupu polk Babenka zahopiv dorogu sho vede do Krakova Vorozhi vijska sho znahodilisya v rajoni starovinnoyi polskoyi stolici buli vidrizani Pragnuchi virvatisya z otochennya gitlerivci kinuli v bij usi svoyi sili v tomu chisli do 200 tankiv Odnak uspihu dosyagti ne zmogli Na svitanku polk gvardijciv uvirvavsya v misto Kelce i pislya zapeklogo boyu vzyav jogo Dali radyanski voyini rushili na she odin vazhlivij vuzol vorozhogo oporu misto Pjotrkuv atakuvali jogo v nich na 18 sichnya Vijska vermahtu ne ochikuvali takogo nespodivanogo udaru i zalishili misto Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR za cyu operaciyu polk udostoyenij ordena Kutuzova III stupenya 19 sichnya 1945 roku polk ruhayuchis u golovnij pohidnij zastavi 13 yi armiyi otrimav nakaz vijti na Oder z hodu forsuvati jogo zahopiti placdarm i zakripitisya na nomu Peredovij zagin na tankah vidilenih z 16 yi mehanizovanoyi brigadi i avtomashinah ocholiv osobisto pidpolkovnik Babenko Zmitayuchi na shlyahu neveliki vorozhi zasloni vin u nich na 23 sichnya 1945 roku dosyag richki v rajoni mista Hohbaushvic pivnichnishe Shtejnau nini Scinava Polsha i roztashuvavsya v lisi Pochalasya pidgotovka do zahoplennya p yatachka na zahidnomu berezi Oderu 26 sichnya polk viv zapekli boyi z vorogom vidbivayuchi odnu kontrataku za inshoyu Na nastupnu dobu boyi trivali na pidstupah do mista Glogau V odnij z atak gitlerivcyam vdalosya prorvatisya v roztashuvannya polku Vid pryamogo vluchennya snaryada v sposterezhnij punkt zaginuli zastupnik komandira polku po politchastini major Kabanov komandir vzvodu zv yazku i tri bijcya Komandir polku Babenko buv kontuzhenij V cej kritichnij moment z tilu gitlerivciv atakuvav drugij bataljon i voni vidkotilisya Cherez den do Oderu pidijshli osnovni sili diviziyi 28 sichnya 1945 roku bataljon polku Babenka v rajoni mista Lyubin shturmom zahopiv letovishe protivnika Nezabarom bilya aerodromu z yavilasya velika kolona vorozhih tankiv Z ciyeyi prichini buli znisheni vsi litaki pidirvani dva skladi z boyepripasami i na dev yati trofejnih mashinah vidijshli v lis Tanki povernuli na placdarm de velika chastina z nih bula znishena inshimi pidrozdilami polku Babenka V boyah pri forsuvanni Odera polk Babenka znishiv 22 vorozhih tanki 416 avtomashin 25 litakiv i do 3000 gitlerivskih soldativ i oficeriv Vin buv nagorodzhenij ordenom Bogdana Hmelnickogo Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 10 kvitnya 1945 roku za uspishne forsuvannya Oderu micne zakriplennya placdarmu na pravomu berezi richki i proyavleni pri comu vidvagu i gerojstvo Yakovu Oleksijovichu Babenku prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 4828 V ostanni misyaci vijni polk Ya O Babenka vikonuvav inshi zavdannya komanduvannya pershim forsuvav richku Shpree brav uchast u boyah za Berlin V travni 1945 roku u skladi 13 yi armiyi bula zdijsnena perekidannya polku do stolici Chehoslovachchini Pragi yaka bula zvilnena 9 travnya 1945 roku Z 1946 roku Ya O Babenko v zapasi Vin povernuvsya na ridnu Hersonshinu v misto Cyurupinsk Tut pracyuvav golovoyu rajvikonkomu Potim pereyihav do Kahovki Hersonskoyi oblasti de pracyuvav na riznih gospodarskih ta administrativnih posadah Pomer 28 travnya 1979 roku NagorodiMedal Zolota Zirka Geroya Radyanskogo Soyuzu 4828 10 04 1945 Orden Lenina 10 04 1945 Tri ordeni Chervonogo Prapora 28 07 1944 25 01 1945 14 05 1945 Orden Vitchiznyanoyi vijni I stupenya 03 02 1944 Orden Chervonoyi Zirki 05 10 1942 Medali v tomu chisli Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Yuvilejna medal Dvadcyat rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Yuvilejna medal Tridcyat rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 911 s s 100 000 prim ISBN ots Reg v RKP 87 95382 Posilannya