Ашот Саргіс Арцруні Աշոտ Սարգիս Արծրունի між 874 та 878 роками 13 листопада 903 3 й Васпуракана від 887 до 903 року Ашот

Ашот-Саргіс Арцруні (*Աշոտ-Սարգիս Արծրունի, між 874 та 878 роками — 13 листопада 903) — 3-й Васпуракана від 887 до 903 року.

Ашот-Саргіс Арцруні
Васпуракана
Початок правління:	887
Кінець правління:	903

Попередник:	Деренік Арцруні
Наступник:	Гагік II Арцруні Гурген II Арцруні

Дата народження:	між 874 та 878 роками
Дата смерті:	13 листопада 903
Дружина:	Седа
Династія:	Арцруніди
Батько:	Деренік Арцруні
Мати:	Софія Багратуні

Життєпис

Походив з династії Арцрунідів. Старший син ішхана Григора-Дереніката Софії Багратуні. Народився між 874 та 878 роками. Наприкінці 886 року або на початку 887 року загинув його батько. Регентом малолітнього ішхана Ашота-Саргіса стає його родич Гагік Абу-Мірван Арцруні. Останній намагався усунути Ашота-Саргіса та інших його братів від влади. Водночас посилити вплив у Васпуракані. Для цього оженив Ашота на своїй доньці.

Лише у 896 році Ашот-Саргіс за допомогою Мухаммада Афшин, еміра Азербайджану, зміг позбутися регентства. Водночас він вимушений був визнати зверхність Афшина. Натомість вступив у конфлікт з вірменським царем Смбатом I, з яким встановлено мир у 898 році. За допомогою Афшина зумів відновити кордони Васпуракану, протистоячи іншим вірменським володарям.

У 901 році дипломатичними засобами домігся виходу аббасидських військ з Васпуракану. Того ж року підтримав царя Смбата I в поході проти Сюнікського князівства, отримавши на дяку Нахіджеван. Помер у 903 році. Його владу успадкували брати Гагік II та Гурген II.

Родина

Дружина — Седа, донька Гагік Абу-Мірвана

дітей не було

Джерела

Cyrille Toumanoff, Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques, Rome, 1990, p. 102—103.
Jean-Michel Thierry, " Indépendance retrouvée: royaume du Nord et royaume du Sud (ixe — xie siècle) — Le royaume du Sud: le Vaspourakan ", dans Gérard Dédéyan (dir.), Histoire du peuple arménien, Toulouse, Privat, 2007 (1re éd. 1982) [détail des éditions] (), p. 274—296.