Астатоводень

Аста́тово́день — неорганічна сполука ряду галогеноводнів, двоатомна молекула складу HAt із ковалентним зв'язком.

Астатоводень
	модель молекули
Назва за IUPAC	гідроген астатид, астатан
Ідентифікатори
Номер CAS	13464-71-6
PubChem	23996
ChEBI	30418
SMILES	[AtH]^[2]
InChI	InChI=1S/AtH/h1H
Номер Гмеліна	532398
Властивості
Молекулярна формула	HAt
Молярна маса	210,995088 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Примітки картки

Через те, що астат є радіоактивним елементом із невеликим періодом стабільності (найбільший показник має ізотоп ²¹⁰At — 8,3 год), дослідження сполуки суттєво ускладнене, а накопичена інформація здебільшого є уривчастими даними. Для передбачення властивостей астатоводню науковці застосовують метод екстраполяції від даних щодо інших галогеноводнів.

Отримання

Астатоводень утворюється при безпосередній взаємодії астату з воднем, наприклад, у момент виділення водню in situ внаслідок реакції цинку з кислотою:

${\displaystyle \mathrm {At+H^{0}{\xrightarrow {Zn+HCl_{(conc.)}}}\ HAt} }$

Хімічні властивості

HAt є сильним відновником, порівняно сильнішим за йодоводень.

При розчиненні у воді астатоводень утворює астатидну кислоту, яка є дещо слабшою від хлоридної. Дисоційований у розчині, він легко окиснюється бромом, дихроматами, іонами Fe(III) до гіпоастатної кислоти:

${\displaystyle \mathrm {At^{-}+H_{2}O\longrightarrow HAtO+H^{+}} }$

При дії сильніших окисників (гіпохлоритної кислоти, , Ce⁴⁺) утворюються астатати:

${\displaystyle \mathrm {At^{-}+3H_{2}O\longrightarrow AtO_{3}^{-}+6H^{+}+6e^{-}} }$

Примітки

1. Nomenclature of Inorganic Chemistry. IUPAC Recommendations 2005. — Cambridge : RSC Publishing, 2005. — P. 298. — . (англ.)
2. astatane
   d:Track:Q278487
3. Baran, Enrique J. Vibrational Properties of Hydrogen Astatide, HAt // Zeitschrift für Naturforschung A. — 2004. — Т. 59a. — С. 133. Архівовано з джерела 13 серпня 2014. (англ.)
4. Peplow, M. Chemistry in Its Element — Astatine. rsc.org. Royal Society of Chemistry. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015. (англ.)
5. Wiberg, E., Wiberg, N. Inorganic Chemistry. — San Diego : Academic Press, 2001. — P. 423—424. (англ.)

Посилання

• Astatane. pubchem.ncbi.nlm.nih.gov. PubChem. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015. (англ.)

Джерела

• Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : «Химия», 2000. — 480 с. — . (рос.)