Аспідові Кобра єгипетська Naja haje Біологічна класифікація Царство Тварини Animalia Тип Хордові Chordata Підтип Черепні

Аспідові

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
—	Зауропсиди (Sauropsida)
—	Діапсиди (Diapsida або Sauria)
—	Archosauria
Надряд:	Lepidosauria
Ряд:	Лускаті (Squamata)
Підряд:	Змії (Serpentes)
Родина:	Аспідові (Elapidae) (Boie, 1827)

Посилання

Вікісховище:	Elapidae
EOL:	1716
ITIS:	174348
NCBI:	8602
Fossilworks:	38153

Запит «Аспіди» перенаправляє сюди; див. також Аспід.

Аспі́дові (Elapidae) — родина (або підродина) отруйних змій. Нараховує близько 30 родів і 180 видів, поширені переважно в тропічних та субтропічних країнах. Широко поширені кобри, (мамби). Найбільше видів аспідових в Австралії, зовсім їх нема в Європі та на Мадагаскарі. У викопному стані аспідові відомі починаючи з міоцену (Франція). Укус великих Аспідових дуже небезпечний. Єгипетська кобра була обрана єгипетською царицею Клеопатрою для самогубства.

Опис

Загальна довжина коливається в середньому від 70 см до 3 м. Голова вкрита великими щитками, відсутній виличний щиток, спереду закруглена, без шийного перехоплення, що переходить у тулуб. Очі з круглими зіницями. Лише у окремих видів має трикутну форму й відмежована різким шийним перехопленням. Тулуб здебільшого стрункий та тонкий. У скелеті немає рудиментів таза й задніх кінцівок. Ліва легеня відсутня. Спинна луска гладенька, нижня сторона тулуба вкрита сильно розширеними черевними щитками. За струнку статуру, гладеньку луску та великі щитки голови багато аспідів зовні дуже схожі з вужевими зміями. Тому нерідко їх називають також отрутними вужами. Однак така назва вносить неабияку плутанину, тому що серед самих вужевих теж є чимало отруйних видів.

Парні отруйні зуби містяться на передньому кінці помітно укороченої верхньощелепної кістки, вони значно більші, ніж інші зуби, загнуті назад й наділені каналом, по якому перетікає отрута. Будова цього каналу в найтиповішому варіанті наочно демонструє походження його від борозенки на передній поверхні зуба: передня стінка каналу утворена мовби зімкнувшись краями борозенки й на поверхні зуба помітний «шов», під яким розташовано канал. Отруйні зуби аспидів ще примітивні, оскільки вони розташовуються нерухомо у порожнині рота. У найпримітивніших австралійськи видів ще по 8—15 дрібних зубів розташовано на верхній щелепі, у більшості аспидів кількість цих зубів зменшено до 3—5, а в (африканських мамб) й американських аспідів на верхній щелепі вже немає ніяких зубів, окрім парних загнутих назад іклів з отрутою. Зазвичай на кожній верхньощелепної кістці є по 2 таких ікла, що розташовані поруч, але лише один з них функціонує в даний час, а інший є «заступником», що вступає в дію при втраті першого. Змії періодично втрачають свої отруйні зуби, тому їм на зміну виростають зуби—заступники, так що вони надійно забезпечені ними. Крім верхньощелепної кістки, піднебінна, птерігоїдна й зубні кістки також забезпечені дрібними зубами.

Забарвлення досить різноманітне, але найтиповіші два варіанти. Великі наземні й деревні форми (кобри, мамби тощо) мають однорідну або з неясним малюнком сіре, піщане, буре або зелене забарвлення тулуба. Дрібніші риючі форми (коралові аспіди) мають яскравий, контрасний малюнок тулуба, який складається з червоних, жовтих, чорних кілець, розташованих почергово.

Спосіб життя

Раціон різноманітний — змії, ссавці, рептилії та земноводні, рідші птахи та безхребетні.

Отрута складається з багатьох компонентів, різної дії та неоднаковий за складом в різних видів. У цілому в отруті переважають нейротоксини, який викликають при укусі характерну клінічну картину. Прояви в області укусу майже не розвиваються (немає ні набрякання, ні почервоніння), смерть швидко настає внаслідок пригнічення нервової системи, в першу чергу паралічу дихального центру.

Переважають яйцекладні аспіди, але чимало й яйцеживородних видів. Живородіння властиво головним чином риючим формам, а також більшості австралійських аспідів. У деяких яйцекладніх видів (наприклад, у королівської кобри) кладка яєць охороняється самкою.

Розповсюдження

Поширені у тропічних та субтропічних областях усіх материків (окрім Європи).

Таксономічні нотатки

Типовим родом родини Elapidae був рід Elaps. Згодом рід Elaps був переміщений у іншу родину (зараз він знаходиться в родині (Atractaspididae)). Пізніше рід Elaps був перейменований на (Homoroselaps). Назву родини Elapidae перейменовувати не стали, отже маємо тепер родину без типового роду.

Підродини та роди

Підродина Elapinae Boie, 1827
- Рід (Acanthophis) Daudin, 1803
- Рід (Aspidelaps) Fitzinger, 1843
- Рід (Aspidomorphus) Fitzinger, 1843
- Рід (Austrelaps) Worrell, 1963
- Рід Günther, 1863
- Рід (Bungarus) Daudin, 1803
- Рід (Cacophis) Günther, 1863
- Рід (Calliophis) Gray, 1835
- Рід (Cryptophis) Worrell, 1961
- Рід (Demansia) Gray, 1842
- Рід (Dendroaspis) Schlegel, 1848
- Рід Krefft, 1869
- Рід Worrell, 1961
- Рід (Echiopsis) Fitzinger, 1843
- Рід Boulenger, 1896
- Рід (Elapsoidea) Bocage, 1866
- Рід (Furina) Dumeril, 1853
- Рід (Hemachatus) Fleming, 1822
- Рід Fitzinger, 1861
- Рід (Hemibungarus) Peters, 1862
- Рід Wagler, 1830
- Рід McDowell, 1970
- Рід Boulenger, 1896
- Рід (Micruroides) Schmidt, 1928
- Рід (Micrurus) Wagler, 1824
- Рід (Naja) Laurenti, 1768
- Рід (Neelaps) Günther, 1863
- Рід (Notechis) Boulenger, 1896
- Рід (Ogmodon) Peters, 1864
- Рід (Ophiophagus) Günther, 1864
- Рід (Oxyuranus) Kinghorn, 1923
- Рід (Parapistocalamus) Roux, 1934
- Рід Worrell, 1961
- Рід Keogh, Scott & Scanlon, 2000
- Рід (Pseudechis) Wagler, 1830
- Рід Günther, 1858
- Рід (Pseudonaja) Günther, 1858
- Рід Muller, 1885
- Рід (Salomonelaps) McDowell, 1970
- Рід (Simoselaps) Jan, 1859
- Рід (Sinomicrurus) Slowinski, Boundy & Lawson 2001
- Рід Worrell, 1961
- Рід Boulenger, 1896
- Рід Günther, 1863
- Рід (Vermicella) Gray, 1858
- Рід (Walterinnesia) Lataste, 1887
Підродина (Hydrophiinae) Fitzinger, 1843
- Рід Aipysurus Lacépède, 1804
- Рід (Emydocephalus) Krefft, 1869
- Рід (Ephalophis) Smith, 1931
- Рід (Hydrelaps) Boulenger, 1896
- Рід (Hydrophis) Latreille, 1801
- Рід Smith, 1926
- Рід Burger & Natsuno, 1974
- Рід (Thalassophis) Schmidt, 1852
Підродина (Laticaudinae) Cope, 1879
- Рід (Laticauda) Laurenti, 1768

Література

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.