Артемій (ігумен)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Артемій.

Артемій (рік народження невідомий — 1570-ті роки) — російський церковний діяч, публіцист. Ігумен Троїце-Сергієвого монастиря, прихильник течії «нестяжательства», ідеологом якої в Росії був . Виступав проти церковних привілеїв та монастирського землеволодіння, поклоніння іконам; засуджував духовенство за його неправедне життя. Звинувачений церковним собором у єресі і засланий довічно в Соловецький монастир, звідки йому близько 1555 вдалося втекти до Великого князівства Литовського. Жив у Слуцьку при дворі князя Ю. Слуцького. Виступив на оборону православ'я. Автор 14 послань, зокрема Симону Будному, авторитетному діячеві Реформації у ВКЛ, Івану IV Грозному. Проповідував релігійну терпимість, закликав поширювати освіту, знання, вважав, що люди набувають знання не лише від Божого просвітлення, а й від постійного заняття науками. Співпрацював з ученим гуртком князя Курбського, підтримував його перекладацьку діяльність. З. Копистенський писав про Артемія, що той «багатьох від єресей аріанських і лютерських в Литві відвернув». Учнем Артемія був Феодосій Косой.

Артемій
Помер	1570-ті
Країна	Московське царство
Діяльність	публіцист, клірик
Конфесія	православ'я
Джерела Дзюба О. М. Артемій [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 128. — . Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Література Из истории философской и общественно-политической мысли Белоруссии: Избранные произведения XVI — начала XIX в. Минск, 1962; Подокшин С. А. Реформация и общественная мысль Белоруссии и Литвы: Вторая половина XV — начало XVII в. Минск, 1970.