Арвід Янсонс

А́рвід Я́нсонс (латис. Arvīds Jansons; 10 (23) жовтня 1914, Лієпая — 21 листопада 1984, Манчестер, похований в Ленінграді) — латвійський та радянський диригент, Народний артист СРСР (1976), лауреат Сталінської премії (1951).

Янсонс Арвід
латис. Arvīds Jansons
Основна інформація
Дата народження	10 жовтня 1914(1914-10-10)^[1]
Місце народження	Лієпая, ^d, Курляндська губернія, Російська імперія
Дата смерті	21 листопада 1984(1984-11-21) (70 років)
Місце смерті	Манчестер, Великий Манчестер, Велика Британія
Поховання	Літераторські мостки
Громадянство	Латвія і СРСР
Професії	диригент, музичний педагог, викладач університету, скрипаль
Освіта	Латвійська академія музики
Відомі учні	^d і ^d
Інструменти	скрипка
Жанри	класична музика
Заклад	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Нагороди
Діти	Маріс Янсонс
Файли у Вікісховищі

Біографія

В 1929-1935 навчався в консерваторії міста Лієпая по класу скрипки і (1940-1944) — також по класу скрипки та композиції в Латвійській консерваторії в Ризі, грав в оркестрі Ризької опери. Паралельно брав уроки диригування у і в 1944 вперше став за диригентський пульт. Незабаром Янсонс отримав місце диригента в Латвійській опері, а після завоювання другої премії на Всесоюзному конкурсі диригентів в 1946 очолив симфонічний оркестр Латвійського радіо, з яким працював протягом шести років. В 1952 став одним з диригентів симфонічного оркестру Ленінградської філармонії, з яким виступав не тільки в СРСР, а й за кордоном. Нерідко Янсонса запрошували диригувати зарубіжними колективами, зокрема, Токійським симфонічним оркестром. З 1965 активно займався також педагогічною діяльністю, даючи майстер-класи в Німеччині, Фінляндії та Швеції, в 1972-1984 завідував кафедрою оперно-симфонічного диригування в Ленінградської консерваторії. Помер від серцевого нападу під час концерту, диригуючи . Похований на .

Творчість

Репертуар Янсонса був дуже великий, його основу становили твори Бетховена, Брамса, Сібеліуса, Чайковського, Шостаковича. Звучання оркестру під управлінням Янсонса відрізнялося яскравістю і жвавістю інтерпретації, глибоким драматизмом, оригінальністю фразування.

Син Арвіда Янсонса, Маріс, також став відомим диригентом.

Нагороди та звання

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1957)
• (1950)
• Сталінська премія (1951)
• Народний артист СРСР (1976)
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Дружби народів (1983)
• Два ордена «Знак Пошани» (1946, 1956), а також медалями.

Джерела

• М. Янсонс. Арвид Янсонс. — СПб., 1994

Примітки

1. https://snl.no/Arvid_Jansons
2. Арвид Янсонс в БСЭ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
3. . Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 28 липня 2011.
4. Театральна Енциклопедія. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 28 липня 2011.

Посилання

• Фотографии Янсонса^{[недоступне посилання з серпня 2019]}